Мистецтво і життя. Збірник

Втім, Тургенєв був далекий від заборони самоаналізу. Він вважав, що все має бути об’єктом спостереження митця, включаючи і самого себе. «Письменник, — говорив він, — не повинен піддаватися горю: він має з усього черпати досвід. Письменник — людина нервова. Він почуває більше за інших. Так ось! Саме тому він повинен приборкувати себе; він повинен тільки спостерігати себе і інших. Коли вас спіткало горе, сідайте і пишіть: «Те й те скоїлося; я почуваю те й те». Горе минеться, а чудова сторінка лишиться. Ця сторінка, можливо, стане зав’язкою великого твору, який буде художнім, бо правдивий, вихоплений з життя…» І в іншому місці: «Коли б усі нещасливі митці пускали собі кулю в лоба, не було б жодного з них, бо вони всі більш або менш нещасні. Та й не може бути щасливого митця. Щастя — це спокій, а спокій не створює нічого».

Як бачимо, він був водночас і суб’єктивним і об’єктивним. Чесно кажучи, він не любив ні систем, ні класифікацій. Він вважав, що митцеві потрібна свобода: «Ви почуваєте, що вас підносить радісна і дитяча віра? Ви хочете віддатись впливам ліричних почуттів? Віддайтеся. Ви, навпаки, побажали придушити в собі всі емоції? Вам би сподобалось розглядати все інквізиторським поглядом, щоб під вашим аналізом речі розкололися, як горіхи? Так і зробіть». Митець має бути вірним лише самому собі, а не системі.

І тільки в одному він непримиренний. Він вважав, що письменник ніколи не повинен свідомо намагатися довести яку-небудь ідею. Митець і мораліст — істоти абсолютно різні. «Ви хочете, щоб я, зображаючи конокрадів, — писав Чехов, — говорив би: крадіжка коней є зло. Але це ж і без мене давно вже відомо. Хай судять їх присяжні засідателі, а моє діло показати тільки, які вони є». Мистецтво — це уникнення пояснень, а не доказ. Це не означає, що письменникові не слід цікавитися ідеями. Вираження ідей, так само як і почуттів, — частина картини людського життя, яку він намагається змалювати, але ідеї мають фігурувати у творі як вираз духовного життя персонажів. Вони мають бути породжені характерами, а не моделюватися. Вони мають стикатися і лишати нам свободу вибору. Тургенєв не докладає зусиль, щоб «зрозуміти життя». Він не пропонує нам моралі, метафізики, філософської доктрини. Це не його фах. Він розповідає нам яку-небудь історію; він знайомить нас з людьми. Останнім часом у Франції багато говорять про чисту поезію. Тургенєв подає нам приклад того, що таке чистий роман.