Непрохані гості
- Автор: Головачёв Василий
- Год: 1987
- Язык: украинский
- Год: “Веселка”
- Переводчик: Борис Петрович Рогоза
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Непрохані гості». Краткое содержание книги:
Я знову прокрутив знятий Гнатом фільм — про його контакт з незнайомцем. З вигляду цілком нормальна людина, симпатична навіть, але ось те, як він зник!.. Коли з’явився стажист, невідомий підстрибнув угору вище дерев, з голови його вихопився в зеніт тонкий білий промінчик. Тоді взагалі стало коїтись щось чудернацьке: тіло невідомого стало танути, ноги — вкорочуватися, втягуватися в тулуб, потім і тулуб стиснувся, “влився” в голову, і останнім щез у небі промінчик світла. Все це — за три чверті секунди! Нісенітниця якась несусвітенна! Але ж записано на кристал…
Опам’ятався я біля дверей фізичного відділу техсектора, зайшов.
Невеликий зал, схожий на передпокій, з трьома напівтемними нішами. В глибині кожної ніші пульт, пласкі екрани проекторів думки, дисплеї, апарати зв’язку і контролю, нарамники й окуляри прямого спостереження за “гарячими” цехами лабораторії, де роботи створювали нові апарати і машини за командами людей.
У кріслах центральної ніші сиділо троє, ледве видимі в кольоровому сяянні вогнів пульта. Один з них помітив мене і рушив навстріч. Це був Вахтанг.
— Вирішив провідати, — сказав я, відчуваючи незручність. Виглядав Басилашвілі кепсько: постарілий, змарнілий, мішки під очима, випнуті вилиці, на губах смага. Навряд чи варто було нагадувати йому про важливість завдання. Щоправда, на його місці я постарався б більше уваги приділяти своїй зовнішності.
— До вечора буде готовий експериментальний зразок, — сказав Басилашвілі. — Робимо все можливе, але чутливість приладу має на порядок перекривати те, що малося в нас досі, що раніше нас задовольняло.
— Я розумію. Як то кажуть, квапитися не поспішаючи. Демон не дасть нам часу на розробку нового датчика, якщо не піде цей. Про аварію під Новгородом чули?
Експерт кивнув.
— Демон?
— За всіма ознаками — він. Найцікавіше, що Зо Лі там не бачив ніхто. Зате при прочісуванні району аварії ми наткнулися на дивного незнайомця… — Я розповів Вахтангові історію зі спробою затримати невідомого в лісі під Новгородом
— Це міг би бути й випадковий гість.
— Але він випорснув з-під силового ковпака!
Експерт поморщився.
— Містика! У нього що ж, у кишені був індивідуальний таймфаг?
— А як ти поясниш його зникнення? Гнат вів відеозйомку, все так і є, як я розповів: злетів вище дерев і перетворився на промінчик світла.
— Ну, що ж, тоді це був “привид”, КОТ.
— Я уже подумав про це, але, хоч і не спеціаліст з голографії та об’ємного відеомоделювання, гадаю, що все ж на КОТа наш незнайомець не схожий. Але нехай це буде навіть КОТ, тоді виникає одразу кілька запитань: хто управляв “привидом”, яким чином він залишився непоміченим оперативниками, чому пішов на цей фарс із “конструктором тіней”… Утім, чому — зрозуміло, не хотів контакту з нами, як і Зо Лі на Ховенвіпі.
— Ось і цього разу “незнайомець” — КОТ Зо Лі, - Басилашвілі всміхнувся у вуса. — Я не стверджую, що так усе й було. Першим спливає на думку не найпростіше і не найправильніше пояснення. Можливо, та людина справді може таймфагуватися в будь-яке місце без ТФ-кабін.
— Тоді це не людина.
— А хто, Демон?
— І не Демон. Ви ж самі сказали, що Демон — це всього-на-всього зона активного поглинання енергії. Ні, наш пан Зеро може виявитися ким завгодно, хоча тут я, здається, вторгаюся в галузь казки. У вас є якісь дані, Що можуть знадобитися в подальшій роботі відділу?
— Скоро ти там? — погукали експерта з ніші.
— Зараз, — Вахтанг, озирнувшись, зітхнув, знизав плечима. — Ігор обчислив геодету руху Демона, але потрібної точності не досяг, через те й нервує. Він вважає, що Демон при насиченні підіймається у стратосферу і навіть вище — в іоносферу, а “зголоднівши”, опускається в нижні шари атмосфери. Пробували засікти його слід?
— Інверсійний? Туманних і хмарних смуг над Новгородом хоч відбавляй, але які з них мають стосунок до слідів Демона, так і не дізналися.