Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Современная русская и зарубежная проза » Празький цвинтар [без ілюстрацій]
Празький цвинтар [без ілюстрацій] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Празький цвинтар [без ілюстрацій]

Электронная книга - «Празький цвинтар [без ілюстрацій]». Краткое содержание книги:

Що це, бульварний роман? Може й так, тим більше що й сам автор цього не заперечує. Адже в «Празькому цвинтарі» є змови, підземелля, повні трупів, кораблі, що злітають на повітря посеред виверження вулкана, вбиті абати, що воскресають кілька разів, нотаріуси з накладними бородами, сатанистки-істерички, які відправляють чорні меси, карбонарії й паризькі комунари, масони, фальшиві «Протоколи сіонських мудреців», і так далі й таке інше. Втім, у читача, що має гарну звичку думати, відразу ж виникає відчуття, що про все це він уже десь чув або читав. І це дійсно так. Крім капітана Симоніні, головного героя книжки, усі інші персонажі нового роману Умберто Еко існували насправді й робили саме те, що описане…
1 ... 49 50 51 52 53 54 55 56 57 ... 167
Перейти на страницу:
* * *

(8 вересня). Ґарібальді ввійшов у Неаполь, не зустрівши жодного спротиву. Певно, генерал трохи знахабнів, бо попросив Вітторіо Еммануеле прогнати Кавура[139]. Туринцям досі потрібна моя доповідь, а отже, я маю бути якомога ворожішим до Ґарібальді. Передам куті меду, розповідаючи про масонів, змалюю Ґарібальді як людину легковажну, зроблю акцент на подіях у Бронте й інших злодіяннях, крадіжках, хабарах, корупції й звичайному розтратництві. Посилаючись на розповіді Музумечі, наполягатиму, що добровольці-гуляки, які бенкетують у монастирях, збезчещують дівчат (а може, й монашок — згустити фарби не завадить).

Напишу наказ про конфіскацію приватного майна. Складу анонімного листа, в якому мене буцімто інформували про тривалі контакти між Ґарібальді та Мацціні за посередництва Кріспі, а також про їхні наміри перетворити на республіку і П'ємонт. Загалом, чудова та надзвичайно жвава доповідь, яка дозволить загнати Ґарібальді в кут. А надто тому, що Музумечі надав мені ще один вагомий доказ: ґарібальдійці, як ніхто інший, є ватагою іноземних найманців. Серед цієї тисячі — французькі, американські, англійські, угорські й навіть африканські шукачі пригод, багатонаціональний набрід, чимало з якого промишляли піратством разом з тим-таки Ґарібальді у Південній та Північній Америках. Варто лише послухати, як звуть його лейтенантів: Тюрр, Ебер, Тюккорі, Телокі, Маґ'яроді, Кзудаффі, Фрайджессі (Музумечі сяк-так випльовує ці імена, та окрім перших двох, я ніколи не чув, щоб він згадував когось іще). Потім до них додалися б поляки, турки, баварці й німець на ймення Вульф, який зараз уже командує німецькими та швейцарськими дезертирами у лавах бурбонського війська. А англійський уряд надасть у розпорядження Ґарібальді найманців з Алжиру та Індії. Аж ніяк не італійських патріотів. З тисячі ґарібальдійців — італійців лише половина. Музумечі перебільшує, адже навколо чутно лише говірку з Венето, Емілії, Ломбардії чи Тоскани, а індійців не зустрічав жодного; та гадаю, якщо я впевнено розповідатиму про цю багатонаціональну мішанину, шкоди не буде.

І, певна річ, я трохи натякнув на те, якою міцною ниткою пов'язані євреї з масонами.

Гадаю, треба якнайскоріше доставити мій рапорт у Турин, та ще й так, щоб він не втрапив у зухвалі руки. Я знайшов одне п'ємонтське військове судно, котре йде до королівств Сардинії, і мені буде дуже легко підробити офіційний документ, у якому капітану наказуватимуть доправити мене аж до Ґенуї. На цьому моя сицилійська подорож закінчується, хоч мені трохи кортить побачити, як розвиватимуться події у Неаполі й потім, але я приїхав сюди задля розваги, а не для того, щоб писати епос. З усієї подорожі я передовсім пам'ятатиму лише pisci d'ovu, babaluci a picchipacchi — це рецепти приготування лумаке[140] та солодких вафельних трубочок з начинкою та сиропом, ох, вафельні трубочки… Ньєво обіцяв почастувати мене якоюсь рибою-меч a'sammurigghu, але не зробив цього вчасно, мені тепер залишається лише ароматна назва.

8. «Геркулес»

Зі щоденника за 30—31 березня та 1 квітня 1897 року

Читач уже, напевно, знудився від того, що йому доводиться читати цю амебейну[141] пісню між Симоніні та його абатом, та, здається, саме 30 березня Симоніні неповністю відтворює події, які відбувалися на Сицилії, його розповідь стає заплутаною через чимало позакреслюваних рядків, декотрі з яких, хоч вони й замальовані літерою X, усе одно ще можна прочитати — і то бентежне читання. 31-го Симоніні встряє у розповідь Далла Пікколи на сторінках щоденника, ніби розчиняючи герметично закритий хідник у пам'яті Симоніні й відкриваючи йому те, про що він відчайдушно намагається забути. А першого квітня, після неспокійної ночі, коли згадав, мав позиви до блювоти, він знову роздратовано втручається у розповідь, ніби виправляючи те, що здається йому перебільшенням і обуреним моралізаторством абата. Загалом, Оповідач, не знаючи, кому врешті йняти віри, дозволяє собі переповідати події так, як, на його думку, їх треба відтворити, звісно, беручи на себе відповідальність за свою віднову.

вернуться

139

Ґарібальді, хоч і діяв від імені короля Віктора Еммануїла II, зневажав його міністра Кавура за те, що той віддав Франції Ніццу та Савойю.

вернуться

140

Макаронні вироби.

вернуться

141

Композиція твору на основі розширеної анафори. Анафора — єдинопочаток; одна із стилістичних фігур; уживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини.

1 ... 49 50 51 52 53 54 55 56 57 ... 167
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)