Хліб по воді
- Автор: Шоу Ирвин
- Язык: украинский
- Переводчик: Олекса Логвиненко
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Хліб по воді». Краткое содержание книги:
Хейзен засміявся:
– Невже він такий неприємний?
– Гірше!
– Я пошукаю його листа. – Хейзен пильно подивився на господаря дому. – Ви не шкодуєте, що так вирішили з Керолайн?
Поки що ні, – відповів Стренд,
– І не пошкодуєте! – сказав Дейзен. – Запевняв вас. О, до речі, цієї суботи «Янкі» грають проти «Босторна». – Як буде гарна погода, зможете піти?
– Звичайно!
– От і гаразд. Я подзвоню, вам у суботу вранці, після того як відрекомендую Керолайн у клубі.
Вони потисли один одному руку, і Хейзен пішов.
Згодом, у ліжку, Леслі,сказала:
– Сьогодні ввечері в нашому домі з'явилася щаслива маленька дівчинка!
– Так. – мовив Аллен.
Але ти, здається, не дуже радий?
– Я звикнуся з цим, – відповів Аллен. Потім сердито додав; – І. чого в біса їй так закортіло втекти від нас якомога далі?
Розділ сьомий
Він не лежав. Він плив у каламутній білій імлі. До нього були приладнані якісь трубки. Десь далеко лунали невиразні голоси. Душа, як ніколи, прагнула сну, забуття.
В суботу день склався дуже щасливо. Погода стояла тепла, сонячна. «Янкі» виграли, і менеджер з першим тренером підійшли до приватних лож, щоб потиснути Хейзенові руку. Стренд, усміхнувся й сказав:
– Слухайте, Расселе, та вони тут усі вас знають! А ви ж мене запевняли, ніби ходите на стадіон раз на рік!
– Знаєте. Аллене, – зітхнув Хейзен, – скажу вам правду: я таки тікаю з контори, коли мені вдається і коли гарний день. Змалку я ніколи нічого не прогулював і тепер намагаюся надолужити прогаяне. – Він був одягнений як для стадіону – в яскравий картатий піджак і твідовий капелюх, насунутий на чоло, щоб не било в очі сонце. Хейзен ретельно записував на картку всі кидки, пробіжки, промахи й заміни. За гру він з'їв три сосиски й випив дві пляшки пива.
– Тепер я цілий тиждень не ставатиму на ваги! – заявив він.
Коли Джексон вибив м'яча й оббіг усі три бази, Хейзен підхопився й загорлав разом з усіма. Та коли «Янкі» хибили, він аж стогнав. А одного разу навіть різко викинув руку й спіймав м'яча, що випадково залетів до ложі. Після цього підвівся і напівжартома-напівсерйозно скинув капелюха, коли глядачі заплескали йому в долоні.
В сусідній ложі, поруч із батьком сидів у шапочці «Янкі» маліти хлопчик. На руці він мав рукавичку польового гравця – на той. випадок, якщо м'яч залетить до глядачів. Хлопчик теж кинувся до м'яча, який, одначе, дістався Хейзенові, і малий засоромлено відкинувся на сидіння. Хейзен перехилився через поручень і віддав йому м'яч.
– Тримай, хлопче! – сказав він. – Це тобі. – І всміхнувся, побачивши, як хлопчик заворожено, не вірячи своїм очам, втупився в дорогоцінну річ у себе в руках.
– Це йому радість на цілий тиждень, сер! – сказав батько хлопчика,
– Нехай він має її якомога частіше, – відповів Хейзен і легенько смикнув малого за козирок шапочки.
Спостерігаючи Хейзена, Стренд пригадав, як той невимушено й дружньо грав у м'яча з онуком Кетлі. Цей чоловік був такий лагідний, такий ніжний з чужими дітьми, аж Алленові стало цікаво, чому ж у нього так невдало склалося із власними сином та дочками.
Цілий день Хейзен поводився весело, по-молодечому безтурботно, і Аллен, звиклий бачити його стриманим і розважливим, тільки дивувався. Він уперше перейнявся до цього чоловіка теплим почуттям – воно прохопилося крізь настороженість і недовіру, з якими він досі ставився до юриста. «Від сьогодні, – подумав Аллен, – дружити з ним буде легше».
Коли вони вийшли зі стадіону, Конрой з машиною ждав біля воріт. Хейзен і Стренд рушили до машини, і полісмен доброзичливо козирнув їм, хоч Конрой і зупинився в забороненому місці. Сідаючи в машину й думаючи про те, що в цю саму хвилину тисячі інших уболівальників проштовхуються до входу в метро. Аллен відчув, як груди йому сповнило усвідомленням аристократичної вищості, хоч він і розумів, що не гідний такої честі.
– Чудовий день! – задоволено сказав Хейзен, сідаючи поруч із Алленом на заднє сидіння «мерседеса». – Треба буде нам прийти сюди якось ще. Знаєте, якби «Янкі» програли, настрій ми мали б роздратований і пригнічений. Я б відчував у собі всі оті три сосиски й хапався б рукою за серце. Але вони виграли, і я з нетерпінням чекаю, коли мені подадуть на вечерю великий біфштекс! – Він засміявся. – Ви тільки уявіть собі чоловіка моїх років, у якого травлення залежить від «Янкі»! Знаєте, людині просто необхідно вболівати за щось, а спортивні видовища у наш час лишилися чи не єдиним джерелом втіхи… – Він дістав з кишені пальта, що висіло в машині, поки вони були на стадіоні, обтягнену шкірою фляжку зі срібною накривкою. В накривці виявилася ще одна чашечка. Хейзен дав її Алленові й налив обом.