Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг». Краткое содержание книги:
Скільки ще друзів і соратників належить втратити легендарному Річарду Сайфера, лорду Ралу, Шукачеві Істини?
Можливо, щось вирішить, нарешті, відкрита битва з безжальним Соноходцем Джеганем, що завойовує все нові землі і стверджує на них жахливу владу Темряви?
На це питання не можуть — або не бажають — відповісти сповідниці, для яких немає таємниць.
Значить, Річарду належить знов вийти на бій з повелителем Мороку — і в громі зброї і мовчанні полеглих пізнати Дев'яте Правило Чарівника …
Енн мигнула, пригадуючи. — Ні, не було. Я це добре пам'ятаю. — Вона тепло посміхнулася пророку. — Але подивися, якщо ти знаєш її зміст і впізнав його з нашої копії, це може означати, що той, хто робив цю копію, просто писав текст, опускаючи всі ці безглузді чисті місця, залишені пророком-автором. Ймовірно, автор залишав пропуски на випадок, якщо в нього з'являться подальші видіння і доведеться щось додати до того, що він вже записав. Але цього не сталося, і прогалини залишилися незаповненими.
— Але в нашій копії сторінок було більше. Я це знаю.
— Тоді я не можу встежити за твоїми міркуваннями.
На цей раз Натан розвів руками. — Енн, хіба ти не бачиш? Ось, подивись. — Він повернув книгу в її бік. — Подивися ось на цю гілку передостаннього пророцтва. Воно займає одну сторінку, а потім наступні шість чистих. Ти можеш згадати хоч одну гілку пророцтва в нашій копії Книги Глендхілла по Теорії Відхилення, яке займало б всього одну-єдину сторінку? Жодне з них не було таким коротким, вони були занадто складні для цього. Ти знаєш, що це пророцтво займало більше місця, і я теж це знаю. Так звідки взялися ці чисті сторінки? Їх зміст не тільки відсутній в книзі, він відсутній також і в моїй пам'яті. І якщо ти не можеш процитувати ту частину пророцтва, яка, як тобі відомо, була там, значить, воно пропало і з твоєї пам'яті теж.
— Натан, це не тільки… Це значить… Не бачу як… — бурмотіла Енн в розгубленості.
— Ось, — сказав він, вихоплюючи з-за себе ще одну книгу. — Незмінні Витоки. Ти повинна пам'ятати її.
Енн шанобливо взяла книгу з його рук. — О, Натан, звичайно, я її пам'ятаю. Хто може забути її, таку коротку, але таку незвичайну.
Незмінні Витоки було надзвичайно рідкісним пророцтвом, написаним у формі закінченого переказу, а Енн дуже любила перекази. Вона мала слабкість до романів, хоча не дозволяла цього іншим. А раз вже ця романтична історія фактично була пророцтвом, вона просто була зобов'язана знати його.
Відкриваючи обкладинку маленької книги вона посміхалася.
Сторінки були чистими.
Всі.
— Скажи мені, — наказав Натан спокійним, глибоким голосом Рала. — Про що була ця книга?
Енн відкрила рот, але не змогла вимовити ні слова.
— Ну, тоді згадай, — продовжував Натан тим же спокійним голосом, від твердості якого, здавалося, камені могли розсипатися на порох, — хоч одну стрічку з твоєї улюбленої книги. Хоч якусь: — першу, останню, з середини.
Її пам'ять була немов абсолютно чистий аркуш.
Вона втупилася в гострі, пильні очі Натана, він ближче нахилився до неї. — Скажи мені хоч щось, хоч єдиний образ з цієї книги.
— Натан, — нарешті зуміла прошепотіти вона, її очі були широко розкриті, — ти часто забирав цю книгу в свої покої. Ти знаєш її краще за мене. Що ти пам'ятаєш про Незмінні Витоки?
— Ні… єдиного… слова.
12
Енн сковтнула. — Натан, як можемо ми обидва зовсім не пам'ятати улюблену книгу? І як те, чого ми не можемо згадати, пов'язане з чистими сторінками?
— Дуже добре запитання.
Раптово її обпік здогад. — Заклинання. Можливо, все через те, що книги були під впливом заклинання.
Натан скривився. — Що?
— На багато книг накладають заклинання, щоб захистити інформацію. Я не стикалася з цим у відношенні книг-пророцтв, але це звичайна практика для магічних книг. Це місце створене, щоб використовувати його як схованку. Можливо, це зроблено і для захисту інформації, що міститься в книгах.
Це заклинання могло активізуватися, коли чарівник, що володіє необхідною силою, відкрив сховище. Заклинання такого роду іноді можуть бути налаштовані навіть на певну людину. Звичайний метод захисту від непосвячених — заклинання стирає з їхньої пам'яті все, що вони можуть прочитати в заборонених книгах. Сторонній, навіть якщо і прочитає щось з неї, негайно забуде все прочитане. Заклинання зітре прочитаний текст з його пам'яті.
Натан не відповів, але його похмурий вигляд трохи пом'якшав, поки він обмірковував її ідею. Судячи з виразу його обличчя, він сумнівався в правильності цієї теорії, але, очевидно, не хотів відразу відкидати таку можливість, тому що збирався сказати ще щось дуже важливе.
Він рішуче вказав пальцем на невелику купку книг, що лежали окремо. — Ці книги, — вагомо вимовив він упівголоса, — в основному присвячені Річарду. Більшості з них я раніше не бачив. Мене дуже турбує, що саме вони були так надійно заховані і в них найбільше порожніх сторінок.
Вже одне те, що так багато книг пророцтв, згадуючих Річарда, були відсутні в Палаці Пророків, викликало тривогу. Протягом п'ятисот років вона збирала по всьому світу будь-які книги, які можна було знайти, і які містили яку-небудь, саму незначну замітку, пов'язану з Річардом.