Безкінечна війна
- Автор: Холдеман Джо
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Безкінечна війна». Краткое содержание книги:
А якщо, на додаток, кожна тактична операція відкидає бійця все далі і далі в майбутнє? Як раз за разом знаходити себе і своє місце у новому незвичному світі, який, дедалі все більш недружній?
Усього лише — сподіватися на солдатську удачу, яка проведе через сотні років війни, допоможе знайти любов і світ, в якому заслужений ветеран зможе відчути себе удома!
Роман «Безкінечна війна» визнаний класикою бойової фантастики. Він нагороджений престижними преміями «Х'юго» і «Неб'юла».
— Ви що, жартуєте?
— Про що ви? — Зі спальні долинув новий напад стримуваного кашлю. — Слухайте, це дуже серйозно…
— Але, сер, місіс Мандела була переведена в нульовий клас терміновості обслуговування ще в 2010 році.
— Прокляття, що це все означає?!
— С-е-р… — Посмішка блискавично затверділа.
— Послухайте. Уявіть, що я прилетів з іншої планети. Що таке «нульовий клас»?
— З іншої… Ой! Я знаю, хто ви! — Вона повернула голову в сторону. — Соня! Біжи швидше сюди! Ти не повіриш, хто… — У простір куба втиснулося ще одне лице, худенька білява дівчина з абсолютно такою ж приклеєною посмішкою. — Пам'ятаєш? По стату передавали сьогодні вранці!
— Так, так, — сказала друга дівиця. — Один з цих солдатів… Слухай, це ж прохід, справжній прохід! — Її голова пропала.
— Розумієте, містер Мандела, — сказала перша медсестра, — не дивно, що ви не знаєте. Все просто.
— Чого ж?
— Це частина Універсальної системи медобслуговування. Кожна людина у віці сімдесяти років отримує певний клас черговості обслуговування. Автоматично, все вирішують машини в Женеві.
— Який клас? Що він означає? — Але мені все вже було ясно.
— Ну, він показує, наскільки людина важлива для суспільства і яке їй належить отримати лікування. Третій клас — звичайний рівень, другий клас — теж звичайний, крім деяких процедур по продовженню життя…
— А нульовий клас — взагалі ніякої допомоги, так?
— Так, містер Мандела. — І в її усмішці не було і натяку на співчуття чи розуміння.
— Дякую вам. — Я вимкнувся.
Мерігей стояла у мене за спиною, вона беззвучно плакала.
У магазині спортивних товарів я роздобув балон з киснем для альпіністів, а у якогось типа в барі у Вашінгтоні мені вдалося купити з-під поли коробочку антибіотиків. Але мамі потрібний справжній лікар, а не любитель-терапевт на зразок мене. Вона померла на п'ятий день. У працівників крематорію була така ж незмивна усмішка.
Я намагався зв'язатися з Майком, але телефонна компанія дозволила мені дзвінок тільки після того, як я виписав чек на 25 000 доларів. Мені довелося перевести гроші за кредитом з Женеви. Тяганина зайняла цілий день.
Нарешті я додзвонився до нього.
— Мама померла, — відразу, без вступів.
За секунду радіохвиля добігла до Місяця, ще секунда йшла на зворотний шлях. Нарешті Майк підвів очі і повільно кивнув.
— Я не здивований. Щоразу, як я прилітав на Землю, я боявся, що вже не побачу її. Ми не переписувалися — я ще не мільйонер.
У Женеві він розповів мені, що лист з Місяця коштує 1000 доларів, це за пересилання, плюс 5000 доларів податку. З метою перешкодити комунікаціям з купкою запеклих анархістів — такими селеніти були в очах ООН.
Ми помовчали сумно з хвилину, потім Майк сказав:
— Уіллі, на Землі вам з Мерігей робити нічого. Перебирайся на Місяць. Тут ще можна відчувати себе людиною. Тут ми не викидаємо людей крізь повітряний шлюз після сімдесяти років.
— Нам доведеться знову вступати до СООН.
— Вірно, але в діючу армію ти вже не повернешся. Кажуть, що ви їм необхідні для тренування новобранців. Ти зможеш займатися чим захочеш у вільний час, підучити свою фізику, може, навіть потрапиш в дослідницьку програму.
Ми ще трохи поговорили, в цілому три хвилини. Тисячу доларів я отримав назад.
Всю ніч ми з Мерігей думали, як вчинити. Можливо, ми прийняли б інше рішення, якби нас не оточували речі мами, що нагадували про її життя і її смерть. Але коли настав ранок, горда, ретельна краса містечка Ріфтона набула раптом зловісного, передвіщаючого смерть, відтінку.
Ми склали речі, перевели гроші в кредитне відділення Тихо-Сіті і вирушили монорельсом на старий добрий мис, куди зовсім недавно доставила нас «Надія II».
ГЛАВА 10
— До речі, якщо вам цікаво, то можу повідомити, що ви не перші, хто повернувся.
Офіцером у рекрутському пункті був м'язистий лейтенант незрозумілої, проте, статі. Подумки я підкинув монетку, і мені випав орел.
— Ще дев'ять осіб, за останніми даними, — сказав він сиплуватим контральто. — Усі вони вибрали Місяць. Може, навіть зустрінете знайомих. — Він підсунув до нас два нехитрих бланки. — Підпишіться тут і тут. Будете другими лейтенантами.
Бланк представляв собою просте прохання прийняти нижчепідписаного до лав діючих членів СООН. Адже поки ми по-справжньому з Сил не виходили, нас вважали тимчасово не діючими, оскільки термін служби був збільшений. Я уважно вивчив документ.
— Тут нічого не сказано про вибір призначення. Нам гарантували вільний вибір на Старгейті.