Артур і війна двох світів
- Автор: Бессон Люк
- Серия: Артур і мініпути #4
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: "Махаон-Україна"
- ISBN: 966-605-622-4
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Артур і війна двох світів». Краткое содержание книги:
Хочете дізнатися як? Прочитайте цю чарівну казку, повну таємниць, чудес і неймовірних пригод. А в ролі казкаря виступить знаменитий Люк Бессон, великий майстер створювати дивовижні історії. Правда, на цей раз не на широкому екрані, а на папері…
Пузце королеви здригалося — і нарешті на його кінчику видно найчудовішу, найпрозорішу краплину найчистішого меду. Селенія ласкаво торкнулася Артурового плеча.
— Ось бачиш! Усе гаразд! Чекати лишилося зовсім трішки!
— Я знаю, Селеніє! На жаль, про це не знають дорослі!
Нарешті командор став схожий на людину. Щоправда, він із голови до ніг мокрий як хлющ, бо його підлеглі, щоб зекономити час, просто скупали його в цистерні. Пожежники вишикувалися за своїм начальником. А поряд прилаштувався і Франсуа-Арман. Маленьке військо готове дати відсіч мисливцям бонго-матасалаям, які так і не зрушилися з місця і спокійно позирали на невдах-бджолоборців.
— Месьє, прошу вас відійти і не заважати нам виконувати свій обов'язок! — сказав командор, наводячи на них розсіювач.
Мисливці перезирнулися. Воювати із своїми братами-людьми вони не звикли, а кидати напризволяще своїх двоюрідних братів-бджіл їм совісно.
— Якщо ти, маленька й товстенька людинко, справді хочеш отруїти бджіл, тоді тобі доведеться спершу отруїти нас, бо ми теж бджоли, — нарешті глибокодумно прорік вождь.
Командор Бельрів прискіпливо оглянув вождя: ні, таки в ньому немає нічого схожого на бджіл — хіба що кілька смужок бойової розмальовки.
— Лічу до трьох! — сказав пожежний начальник, в якого пиха витіснила глузд.
— Три! — хором відповіли мисливці. Слова Бельріва на них не вплинули. Крижаний спокій мисливців подіяв на пожежників. Командор не знав, що йому чинити. Єдиний вихід — скористатися розсіювачем. Але це найдурніше рішення. Втім, коли людина пихата, вона стає дурною й агресивною і завжди намагається щось зруйнувати. Начальник поволі підіймав розсіювач і клав палець на важіль, ніби в нього в руках не балон із газом, а ковбойський шестинабійний кольт.
— Гей, шефе! Шефе! — несподівано залементував пожежник, що сидів за кермом автомобіля.
Вискочивши із кабіни і, налягаючи на ноги, він помчав до начальника. Добігши, він, мало не перечепившись, різко загальмував, перевів подих і доповів:
— Повідомлення від начальника поліції! Оголошено загальну тривогу! Всі зобов'язані повернутися до міста!
— А що сталося? — з вражаючим спокоєм спитав начальник пожежників. Йому руки сверблять завершити свою місію.
— На місто напали гігантські летючі жаби!
Пожежники здивовано перезирнулися.
— Ти все правильно зрозумів? — спитав командор, який жодного разу не чув про летючих жаб, особливо — про гігантських.
— Мммм… ееее… Чути було поганої Але я точно зрозумів слова «нашестя» і «гігантські». Щодо жаб я не певен… Але їм потрібна допомога! Там усі так репетували! — аж захлинався пожежник.
Страшна звістка зачепила його за живе. Командор прийняв найкраще рішення.
— Рушаймо! — скомандував він, і пожежники, з радістю позбувшись пристосувань для війни із бджолами, побігли до автомобіля. Озирнувшись на мисливців племені бонго-матасалаїв, Бельрів погрозливо помахав пальцем:
— Ми ще зустрінемося! — заявив він голосом невдахи-актора і суворо насупив брови.
У відповідь бонго-матасалаї привітно йому усміхнулися і прощально замахали руками, що дістало пожежника до печінок. Він із люттю кинув на землю розсіювач і з усією можливою для його огрядного тіла швидкістю почухрав за своєю командою.
Арманом опанував відчай. Його дружина тішилася.
РОЗДІЛ 15
Тихе і мирне містечко, в якому Маргарита запасалася харчами, усе у паніці. Осмати на гігантських комарах контролювали його повітряний простір, лякаючи мешканців, що з дикими криками розбігалися в усі боки. Загальний ясах. поліція нічого не може вдіяти, вітрини розбиті, добровольці не встигають гасити підпали. Ніколи ще містечко не зазнавало такої великомасштабної катастрофи. Упир задоволено тре свої рукоклешні: войовничість осматів його захоплювала.
— Ой, як чудово! Нарешті я при ділі! — задоволено вигукував він, спостерігаючи за летючими осматами, що демонстрували блискучі якості своїх комарів.
У кінці головної вулиці з'явилося яскраво-червоне пожежне авто. Під завивання сирени воно на повній швидкості мчало містом. Командор Бельрів очам не вірив: величезні, як літаки, комарі креслили на небі вогняні лінії, а люди, метушливо втікаючи хто куди, гукають і просять допомоги у небес.