Артур і війна двох світів

— Артур! Промовила вона, не здогадуючись, що її голос звучав досить гучно.

Тривожним материнським поглядом, який буває у тих, хто втратив своїх дітей, вона обвела найближчі зарості кущів. На Армана ніякої надії, бо він зайнятий такою важливою справою: тримає розхитану драбину.

Арчибальд відмовився брати участь у вбивстві бджіл і лишився вдома. Надіслати до нього гінця? Це занадто довго, та й нікого нема поруч. Значить, Розі самій доведеться виплутуватися із цієї неймовірної історії. Слід нагадати, що в неймовірні історії вона потрапляла занадто часто і, не вміючи з них виплутатися, приречено очікувала допомоги.

Тим часом Артур виготував ще одну табличку і підняв її над головою. Бджоли помінялися місцями і відтворили новий малюнок.

— Я-в-д-у-п-л-і! — прочитала мати, ошелешена новою звісткою.

Очі її широко відкрилися, рот також, а голос відмовився її слухатися.

— Подіяло! — радісно вигукнув Артур! Селенія скептично зиркнула на нього.

— А знаєш, як би я сприйняла таку звістку?

— Як?

Саме в ту мить Роза, закотивши очі, впала на землю, як підтяте дерево.

— Отак! — лаконічно відповіла принцеса, показуючи на зімлілу Розу.

— Розо! — зарепетував Арман, помітивши, що його дружина лежить у траві. Кинувши драбину, він побіг до неї, вносячи цим розлад у гурт пожежників, яким доводиться перегруповуватися, щоб перерозподілити навантаження.

Від таких маневрів драбина загойдалася, а один щабель вискочив із пазів і впав на землю. Слон у скафандрі не помітив цього і поставив свою ногу на порожнє місце. Нога, не намацавши щабля, провалилася в порожнечу. А за нею і слон…

Видовище запаморочливе! Драбина гойдалася, як щогла корабля, що опинився в епіцентрі шторму. Слон у цей час виконував роль прапорця, або, якщо це вам до вподоби, партнера на конкурсі сучасного танцю. Щогла нагиналася все нижче й нижче, і вже пожежники зрозуміли, що вони її не втримають. Командор злетів у повітря й приземлився просто в калюжу з густою масною грязюкою.

Усі знають, що в грудні ліплять сніговиків. А ми хочемо познайомити вас із липневим брудовиком. Для цілковитої подібності, окрім кольору, звичайно, йому бракувало морквини замість носа. Та слід визнати, що впасти в калюжу — велике щастя, бо це пом'якшило падіння. Пожежники кинулися на допомогу своєму начальникові. І в цьому не було нічого дивного, бо їхнє ремесло якраз і полягає в тому, щоб допомагати людям у складній ситуації. Тепер їм потрібно якнайшвидше відмити шефа, доки на ньому не засох бруд, інакше йому доведеться розпрощатися з посадою і зайняти місце статуї в музеї сучасного мистецтва.

Гуркіт від падіння Бельріва допоміг Розі отямитися. Вона з радістю поглянула на схиленого над нею чоловіка: його усмішка така подібна на Артурову.