Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
Під становищем розуміється: 1. Ті чи інші обставини, умови, в яких хто-, що-небудь перебуває. 2. Сукупність суспільно-політичних, аспекти суспільного життя. 3. Місце, роль у суспільстві, в соціальному чи професійному середовищі, сім'ї і т. ін. // Важлива роль, помітне місце кого-небудь у суспільстві, що визначається високою посадою, впливовими знайомствами, зв'язками і т. ін. // Посада. Посідати правове становище[238].
Служити — це працювати на якійсь посаді; працювати ким-небудь, виконувати які-небудь обов'язки щодо когось, виконувати що-небудь, підкоряючись чиїсь волі, владі, працювати на користь кого-, чого-небудь; бути корисним кому-, чому-небудь; робити які-небудь послуги; бути відданим, вірним чому-небудь, якійсь справі; бути корисним кому-, чому-небудь; діяти якимсь чином на когось, щось; ставати у пригоді, бути придатним для кого-, чого-небудь; застосовуватися з користю для кого-небудь, використовуватися кимсь з певною метою[239].
Служба — це праця, заняття як засіб існування; місце, де хто-небудь працює, служить.
Служити службу — робити що-небудь корисне, потрібне, необхідне комусь, чомусь; мати певне значення, виконувати свою роль, призначення[240].
А.В. Шнітенков під інтересами служби, де б вона не здійснювалась, розуміє забезпечення нормального (такого, що відповідає законодавству) функціонування різних організацій, яке залежить від належного виконання службовцями своїх функцій[241].
Зубарев С. вважає, що в загальному розумінні інтереси служби становлять собою належне виконання службовцями державних і інших соціальних структур своїх службових функцій, які забезпечують реалізацію встановлених нормативними правовими актами та статутними документами соціально корисних цілей і задач організації[242].
О.А. Вагін вважає, що поняття «службове становище особи» трактується досить широко — це не тільки права та обов'язки по займаній суб'єктом посаді, а й ті фактичні можливості, які може використовувати дана особа в силу авторитету займаної нею посади[243].
На думку О.Я. Асніса, критерій для визначення того, вчинені в інтересах служби чи всупереч їм службовою особою ті чи інші дії, — це їх законність чи незаконність, тобто відповідність чи невідповідність дій службової особи законам та(або) іншим нормативним правовим актам, які регламентують діяльність конкретної службової особи[244].
Слід погодитись, з певними застереженнями, з О.Я. Аснісом, що якщо службова особа, використовуючи авторитет свого службового положення, наприклад, просить іншу службову особу вчинити на її користь службове зловживання, то сама вона в даному випадку безпосередньо дій, які є зловживанням службовими повноваженнями, не вчинює і не порушує при цьому нормативних правових актів, які регламентують її діяльність, з чого витікає, що її дії не можна визнати такими, що суперечать інтересам служби, і внаслідок цього кваліфікувати як зловживання службовими повноваженнями, оскільки такі дії ніщо інше, як, за наявності до того підстав, підбурювання до злочину, відповідальність за який несе службова особа, яка виконала прохання. Дійсно, дії службової особи, яка попросила іншу службову особу вчинити дії, які містять ознаки будь-якого злочину, якщо остання усвідомлювала їх злочинність, мають кваліфікуватися як підбурювання до вчинення злочину, виконавцем якого є службова особа, яка вчинила такі дії. Разом з тим службова особа, якщо вона є державним службовцем, яка попросила іншу службову особу чи дала їй вказівку вчинити злочинні дії, все ж таки порушує загальні вимоги до її діяльності як державного службовця — службової особи, передбачені ст. 5, 10 Закону України «Про державну службу».
238
Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.). Уклад, і голов, ред. В.Т. Бусел — К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — С.1384.
239
Там само. — С.1346.
240
Там само. — С.1345–1346.
241
Шнитенков А.В. Ответственность за преступления против интересов государственной службы и интересов службы в коммерческих и иных организациях. — СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. — С.31.
242
Зубарев С. Интересы службы как объект уголовно-правовой охраны // Уголовное право. — 2003. — № 4. — С.27.
243
Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации: расширенный уголовно-правовой анализ с материалами судебно-следственной практики / Под общ. ред. А.П. Новикова. — 5-е изд., перераб. и доп. — М.: Издательство «Экзамен», 2006. — С.814.
244
Аснис А.Я. Уголовная ответственность за служебные преступления в России. — М: АО «Центр ЮрИнфорР», 2004. — С.227–228.