Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
Характерною властивістю будь-якого суспільства на будь-якому щаблі його розвитку є управління, яке встановлює узгодженість між індивідуальними діями (поведінкою) і виконує загальні функції керівництва суспільством. Управлінські відносини є відносинами влади і підпорядкування, сутність яких — односторонність і юридична обов'язковість приписів суб'єкта управління для об'єкта, яким управляють. Суб'єкти управління (компетентні особи органів управління) у процесі виконання своїх функцій наділені правом віддавати підлеглим, а в ряді випадків і безпосередньо не підлеглим по службі особам, а також окремим громадянам обов'язкові для виконання розпорядження і вимагати їх виконання.
Владні волевиявлення службових осіб органів управління можуть виражатись у різній формі (письмовій, усній, конклюдентних дії). Називаються вони в законодавстві та літературі по-різному: наказ, розпорядження, вимога, вказівка тощо, їх найменування залежить від того, якими службовими особами вони видаються, кому вони адресуються (окремій особі чи групі осіб), в якій формі видаються, які питання ними вирішуються тощо. Єдиного (родового) поняття, яким би охоплювалися різні за змістом і формою обов'язкові для виконання вимоги службових осіб органів управління, ні в законодавстві, ні в правовій літературі немає. У ст. 60 Конституції України та у ст. 41 КК говориться про накази та розпорядження.
Загальною властивістю різних за найменуванням вимог службових осіб є те, що всі вони є обов'язковими для виконання, незалежно від їх найменування і форми, в якій вони подаються.
Наказ (розпорядження) у кримінально-правовому розумінні — це звернена до конкретної особи чи групи осіб вимога службової особи органу управління чи громадського формування з охорони громадського порядку вчинити чи утриматися від вчинення певної дії (далі по тексту вживається термін «наказ»).
Віддання наказу та обов'язок його виконання повинні ґрунтуватися на законі чи інших нормативних актах.
В основі вирішення питання про межі підкорення наказу повинна бути оцінка його законності виконавцем. При цьому має враховуватись і характер наказу, оскільки характер наказу і оцінка його виконавцем можуть не співпадати, тобто виконавець може помилково вважати, що наказ незаконний, чи навпаки, а це має враховуватися при вирішенні питання про відповідальність особи, яка виконала злочинний наказ, чи відмовилася виконати законний наказ, вважаючи його злочинним.
Виконанню підлягає будь-який наказ, за винятком злочинного, оскільки кримінально-правову оцінку буде одержувати виконання лише злочинного за змістом, а не будь-якого незаконного наказу, наприклад незаконного за формою його віддання.
Законним треба вважати наказ, який: 1) відданий повноважними (компетентними) органом чи службовою особою; 2) у межах повноважень (компетенції) цього органу чи службової особи; 3) із дотриманням належної форми і порядку його віддання; 4) ґрунтується на законі чи іншому нормативному акті; 5) за змістом не суперечить чинному законодавству, тобто не передбачає вчинення протиправних дій; 6) вчинювані дії не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина. Перші три умови стосуються форми віддання наказу, три останні — його змісту. При цьому незаконний за формою наказ може бути законним за змістом, і навпаки. Проте і в першому, і в другому випадках наказ у цілому є незаконним.
Заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам діянням (дією чи бездіяльністю) особи, вчиненим на виконання наказу, згідно з ч. 1 ст. 41 є правомірним за умови, якщо такий наказ є законним, тобто обов'язковим для виконання. Виконання законного наказу законодавцем визнається однією із обставин, що виключають злочинність діяння. При виконанні законного наказу виключається не тільки злочинність діяння, а відсутня його протиправність. Таке діяння є правомірним і, як правило, суспільно корисним.