Казки народів світу

Неабияк був вражений велетень усім почутим. Пішов він до жінки і розповів усе докладно. А та:

— Ой лишенько! Краще вже його розрахувати, хай іде на всі чотири сторони. І то скоріш.

— Скажи йому про це,— погодився велетень.

От пішла велетка до свинопаса та й каже:

— Ми оце днями їдемо. Так що можеш бути вільний. Збирайся.

— Зібратися, то зберуся,— сказав хлопець.— Тільки давайте мені трьох ослів, нав’ючених золотом.

— Атож, це саме й ми думали тобі запропонувати.

От як дістав трьох вантажених мішками з золотом ослів, покинув хлопець проклятий богом палац.

Може, година якась минула, як поїхав хлопець, а велетень і каже жінці:

— Ні, подумати лишень! Віддати негідникові стільки золота, га? Ні, не можу я так. Піду дожену його.

А велетка на те:

— Не роби цього, не роби. Забув ти, абощо, як він камінь піймав і стелю собі зробив?

Та де там, велетень і чути нічого не хоче.

— Хай би там що, а я попробую його здолати.— І кинувся навздогін за хлопцем, навіть не глянувши, що жінка сльози гіркі ллє.

Здалеку помітив погоню хлопець. Помітив, сховав у густім лісі ослів, а сам вийшов на дорогу, згорнув руки на грудях і втупився в небо.

Побачив велетень втупленого в небо хлопця та й питається:

— Чого це ти в небо задивився?

— Та ось ослів дожидаюся. Дуже повільно вони плентали, то я дав доброго штурхана під зад, вони тепер по небу летять. Звісно, перший появиться той, що перший дістав прочухана.

Нічого не захотів більше слухати велетень. Кинувся він назад, тільки його й бачили. А хлопець любісінько з ослами до батькової господи прибув.

Ось батько його і заснував село Фузетта, і тому в легенді про походження Фузетти мовиться, що збудована вона із золота, яке велетень навантажив на трьох ослів.