Окопні історії: фронтовий щоденник
- Автор: Степаненко Дмитро
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Імекс-ЛТД
- ISBN: 978-966-189-558-3
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Окопні історії: фронтовий щоденник». Краткое содержание книги:
— Гном, викликай евакуатор, — лише й встиг він сказати перед смертю.
— Рація в тебе, а я рухатися не можу, — відповів Злобний Гном, та почув його лише Валерчик. Поранених забрали, і Гном усю дорогу до госпіталю відбрикувавася від шприца зі знеболювальним і читав присутнім лекції з техніки безпеки. Боявся втратити свідомість і весь час говорив.
— Зараз зробив би те ж саме, — розповідає Злобний Гном. — Та й Барс би пішов. Він би не повірив, що загине, і все одно пішов би. Все-таки, я свою маленьку війну виграв. Скажу більше: один двохсотий і два трьохсотих проти тридцяти двохсотих — це непоганий результат.
Був один бойовий офіцер у розвідувальній роті, та й той загинув. З одного боку горе. А з іншого навпаки: три десятки москалів слідом пішли. Якби кожен наш загиблий відходив на той світ із таким шумом і тріском, як Барс, в Орді мужики уже почали б закінчуватися.
Пожежники
На спостережний пост під Зайцевим завезли чотирьох новобранців із розвідувальної роти й залишили їм на господарстві шишарік. Ситуації бувають різні, до москалів менше кілометра, тож транспорт зайвим не буде.
Як вони там несли службу і чим займалися, ніхто точно не знає, але одного чудового дня будка загорілася. Хлопці, ризикуючи життям і здоров’ям, заходилися рятувати з вогню згущене молоко і тушонку. Про пожежу повідомили ротного, і він примчав на допомогу погорільцям. Коли під’їхав, будка вже догоряла, а біля неї тусувався закіптюжений вояка з двома патиками ковбаси в руках.
— Оце ви справ натворили! А де ж твій автомат, воїн?
Пауза.
— У машині… Був…
— Пі-пі-пі-і-і-і…
Автомат у вогні перетворився на шматок залізяки, і тепер командири ламають голову, як його списати.
Буквально через тиждень вранці цим же бійцям привезли харчі. Під’їхали, нікого не видно. А вони заперлися в бліндажі й сплять. Море по коліна.
— Я вже боюся вночі засинати, — жаліється Кривбас. — Коли не вийду надвір, чатового або взагалі нема, або сидить у навушниках, фільм на телефоні дивиться.
Інфляція
У бліндажі Прихвостень із Лисом сиділи й спостерігали, як новобранець розчековує гранату. Все було б добре, але… Дзинь! Виривається з рук лапка запалу. Лис устиг вискочити з бліндажа, а Прихвостню всю задницю осколками нашпигувало. Самого дослідника жоден осколочок не зачепив. Його набили і прив’язали поки що до дерева, сподіваючись, що мізків додасться.
Перед Команділою постало непросте завдання: як викрутитися? За подібну надзвичайну пригоду в підрозділі вже його самого штабники «снашатимуть». А замовчати не вийде, улюбленець Прихвостень на хірургічному столі в госпіталі. Лише після ножового поранення оклигав, а тут осколки.
Кого не можна покарати — того можна нагородити.
Замполіт швиденько підготував на Прихвостня документи, і орден він отримав навіть швидше, ніж Барс і Злобний Гном.
Нагороди дешевшають.
Братання
Один з наших бунтівників, Тихий, тепер уже боєць 34-го батальйону, разом із двома новими товаришами по службі під вечір сиділи випивали. На зауваження старшого зреагували оригінально:
— Та ми зараз підемо до сєпарів, побазаримо, і все буде нормально.
Накинули ще по сто грамів хороброї води
і рушили брататися. Метрів за сімсот до ворожого опорного пункту двоє втратили хоробрість і зупинилися.
— Боягузи, я сам піду! — вирішив ексрозвідник.
Коли Тихий підійшов до дороги, поряд зупинилася машина, звідти вистрілили, і він упав. Після цього сєпари дистанційно підірвали електродетонатором керовану міну в бік парочки. Одному нашпигувало осколками живіт, а іншому пошкодило ногу. На своє щастя, вони трохи не дійшли до охоронних мінних загороджень опорніка. Сяк-так, підтримуючи один одного, поранені доповзли до своїх. А Тихого більше не бачили. Шукали — не знайшли. Серед полонених не виявили. Жодної інформації.
Через три місяці сєпарів на цій ділянці відтіснили на пів кілометра, і в хащах випадково натрапили на залишки солдата. Упізнали по чубчику. Тяжко поранений, він уночі відповз трохи, заховався і помер.