Окопні історії: фронтовий щоденник
- Автор: Степаненко Дмитро
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Імекс-ЛТД
- ISBN: 978-966-189-558-3
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Окопні історії: фронтовий щоденник». Краткое содержание книги:
— Ясно. Робили як для себе.
— Не те слово.
Що цікаво, біля підрозділів стоять навіси, душові кабінки, лазні. Все як із підручника по ремонту. А для штабу, мабуть, на зло нахалтурили. Люблять солдати штаб.
— Як тут? Що до чого? Які обов'язки? — продовжую розпитувати попередніх чатових.
— Уночі бажано не заснути, бо можна впасти з диванчика. А від шуму штабники попрокидаються, почнуть бігати й панікувати. Навіщо тобі зайвий шум і метушня?
— Сидиш на диванчику, граєшся на телефоні, — ділиться досвідом інший. — Головне, якщо буде напад на штаб, не пропустити бій. От і все.
Невдовзі приходить один комендач. Виявляється, йому доручили викопати біля штабу якусь яму. Роздивився фронт робіт:
— Ні, з цим завданням я не справлюся, — повернувся і пішов.
Жодний штабник не знайшовся, що сказати. Він же не відмовився. Грамотна відмазка.
Денна зміна по обіді. Спека. Штабники сидять по норах, ніде нікого. І тут з’являється зв’язківець із 17-го батальйону. Усміхнена дівчина у формі. Кет.
— Мені в штаб. Командир на місці?
— Доведеться зачекати.
Трохи поспілкувалися, і мій час на посту швидко закінчився. Не так тут уже й погано.
Нічна зміна з десятої до дванадцятої години. Напарник колупається в телефоні. Нудно. Дивлюся на свою чорно-білу Nokia. За десять днів дембель, якраз час повитирати усі телефони, котрі вдома не пригодяться. Випадкові знайомі з клапанів, водії, вояки з сусідніх наметів, хлопці з нового призову. Над телефоном Барса задумався. Зрештою, спільних інтересів у нас нема, я йому не телефонуватиму. Видалити контакт. ОК. Ховаю телефон у кишеню. Знову нудно. Зі штабу виходить на перекур черговий.
— Тільки що бій був. У нас Барс двохсотий, і двоє трьохсотих, Злобний Гном і ще один, прізвище уточнюють.
— Що із Злобним Гномом? — намагаюся проковтнути клубок у горлі.
— Тяжкий, осколками посікло. Жаль хлопців…
Ловлю себе на думці, що переживаю за Злобного Гнома, а про Барса намагаюся взагалі не думати. Його вже не повернеш. Це ж війна, а він був солдатом. Смерть уже не дивує.
Зранку мене перестрічає Буч.
— Ти в курсі, що Барс загинув?
— Так, а Злобний Гном у госпіталі. Як він там?
— Пощастило, що живий! Руки-ноги цілі, голова на місці, пісюн теліпається. А те, що ліверку почикали, так вона у нього трохи лишня була, по правді сказати.
— Думаєш, він схудне в реанімації?
— Навіть не сумніваюся! Буде гарніший, ніж до поранення. Як модель.
1:30 на нашу користь
Коли Злобний Гном побачив, що з нашим командиром каші не звариш, то чкурнув у безстрокове відрядження у 34-й батальйон. Воювалося там весело, кацапів кошмарили майже щодня. І от отримали завдання: зачистити лісосмугу на нейтральній території і закріпитися у ній, щоб тримати під контролем опорний пункт сєпарів.
Задумалися, як це краще зробити, бо перед цим з’явилася інформація, що кацапи на нейтральній розкидали за допомогою мінометів міни «Лепесток»[28]. Злобний Гном і Пацифіст вирубали по п’ятиметровій гіляці, гарненько обчухрали, а на кінці залишили «віники».
Вийшли о п’ятій ранку, і цими «віниками» простукували кілометр дороги до лісосмуги. У ній познімали розтяжки, познаходили сєпарські спостережні пости і позиції. «Лепестків» не було, решту роботи зробили тихо й нічим себе не виявили. Розтягнулися й зайняли оборону. Тепер між лісосмугою і москалями було лише заросле амброзією поле, а посеред поля — 191-ша висота, теж заросла, але вже двометровими будяками. Хто знає Злобного Гнома, той не повірить, що на цьому все закінчилося. Тихенько, рачки, хлопці протоптали стежку до висотки і витолочили полянку на пагорбі. Сонечко встигло піднятися, пекло немилосердно, ще й пилок з амброзії за комір сиплеться. Опорник всього за 200 метрів від пагорба, як на долоні видно ДОТ і техніку. Рішення прийшло автоматично. Сьогодні ж знищити опорник, поки сєпари не зрозуміли, що укропи тепер у них під самим носом.
Гном вирішував, хто прикриватиме відхід атакуючої групи, оригінальним способом: кидав на карти. Виходила смерть усім, крім нього і Валерчика. Та й для них не все мало закінчитися гладенько. На тім і зупинилися. Ввечері група набрала гранатометів, по три постріли до них і кулемет Злобного Гнома, щоб прикривати відхід. Пізніше підійшов Барс, запропонував скоректувати наші міномети для підтримки і по карті розрахував координати.
Гранатометники відпрацювали чітко, знищили ДОТ з ДШК, БМП, МТ-ЛБ, накришили купу двохсотих. Сєпари навіть не відстрілювалися, розбігалися в усі боки. Злобний Гном прикривав відхід групи, поливаючи опорнік із кулемета, і в цей час Барс викликав міномети 34-го батальйону. Ті зробили усього один залп, але невдало. Замість сєпарського опорніка посікли групу прикриття. Коли зашелестіли міни, Барс залишався на ногах, щоб бачити, куди прилетить.
28
Зелена пластикова протипіхотна міна виробництва СРСР, яка розкидається дистанційно касетами.