Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Еволюція людства вступає в кризовий етап, заходить у глухий кут (в основному через порушення людьми морально-етичного закону Всесвіту). Необхідно врятувати людство від виродження й загибелі, дати новий імпульс, указати новий шлях. І рятівник з'являється, потім іде, але продовжує дистанційно впливати на людей. Важливу функцію в технології Вседержителя відіграє також феномен янголів (у попередні епохи роль янголів виконували герої). Янголи безтілесні — то живі образи, голограми. Тут працює найскладніша інформаційна, а точніше, психоінформаційна технологія.
КОРИГУЮЧІ ДІЇ «ЗГОРИ»
Я дивуюся, чому люди вважають за краще блукати в невідомості, коли Бог подарував їм таку пречудову книгу Одкровення.
М. Фарадей.
— На закінчення торкнемося технологічної новації в сфері управління земною цивілізацією, пов язаної із світовими релігіями. Важливою установкою християнства (арійсько-мітраїстського за своєю суттю), як відомо, є декларація: Людина — найвище творіння на Землі і найвища цінність. Вона богоподібна, відбиває в собі образ Божий. Людина вільна у своєму земному виборі, сама відповідає за свої помисли і вчинки. Інакше кажучи, в Космосі вирішили забезпечити найбільш повну еволюцію земної цивілізації на принципах самоорганізації… Цивілізації Єгипту, Месопотамії, Індії розвивалися за жорстким контролем «згори» — їх неначе водили на повідку, повідомляючи конкретні, потрібні людям знання, застерігаючи від небезпек, втручаючись (підтримуючи зв'язок через жерців) в хід історичного процесу. Тобто за наслідки тих чи інших процесів на Землі несли відповідальність не тільки самі люди, а й боги. Можливо, в тому була рація на перших стадіях життя людства, бо інакше воно не вижило б. Зрозумівши цей спосіб «водіння на повідку», можна розкрити численні загадки інтелектуального буття людства у давнину.
Наприклад, засоби, за допомогою яких космічні сили впливали на еволюцію людства, однакові в усіх релігійних системах однієї епохи, але неоднакові за різних епох.
Мойсей, котрий жив за тисячу п'ятсот літ до Христа, не дуже-то розводився в своєму вченні й не робив із свого життя якийсь моральний взірець. Ні, він просто повів свій народ до щастя — до землі обітованої. І при цьому поїв його, висікаючи воду із скель, годував манною небесною і таке інше. Ісус теж годував народ і зцілював недужих, але робив це, скоріше, для підсилення свого авторитету, а точніше, щоб продемонструвати силу Бога — вірність його вчення. І вже на суворому прикладі Ісуса Вседержитель показав, що ера його безпосереднього втручання у справи людські скінчилася. Коли Ісус звернувся до Бога-Отця з проханням не допустити, щоб його розіп'яли на хресті, «пронести повз нього цю тяжку чашу».
Вседержитель волів, щоб події розвивалися самі по собі. Скінчилася ера безпосереднього контакту служителів культу з позаземними силами за допомогою ініціацій, заклинань і тощо. Людство вступило на шлях саморозвитку і, отже, самостійного добування і застосування знань. Наука перестала дивитися на Небо і звернула свою увагу на Землю. Знання вже черпалися з практики. Раціональна наука (королева-фізика з її технічною спрямованістю) відтіснила окультні науки.
Але це не означає, що ми залишилися без Божої уваги. Просто змінилися засоби космічного контролю, який із безпосереднього перетворився на індикативний (контроль за збоченнями).
Деякі сучасні українські «пророки», наприклад, Олесь Бердник, вважають «нелогічним» рішення Бога про заборону людям їсти «досхочу» плоди з древа життя. «І сказав Бог: — Оце людина стала як Один із Нас, знаючи добро і зло. Тож тепер, аби вона не простягла своєї руки і не взяла ще й з древа життя, а з'ївши, не стала жити вічно! Тому вигнав Господь Бог людину з Едемського саду обробляти землю…» І далі скарження на Бога: «Ось так! Дивний присуд, дивна логіка. Якщо людина стала подібна до богів — що ж тут поганого?» [Бердник О. Тайна Христа. — К., 1996. — С. 8].
В тому і справа, що людина богоподібна у принципі, потенційно. А реально — хто як… Гітлер, Сталін, Чикатило… Поглянь, читачу, навколо себе і подумай: чи можна багатьох із тих, хто тебе оточує, озброювати абсолютними знаннями, чи потрібно робити їх безсмертними? Абсолютні знання можна давати лише в чисті руки. О. Блаватська справедливо зауважує, що відкрити сучасним людям деякі з тих знань, що вважаються езотеричними, це все одно, що трирічну дитину із свічкою, яка горить, впустити до порохового погреба [Див.: Блаватская Е. П. Тайная доктрина. — С 437].