Чаклунка з останньої парти
- Автор: Крюкова Тамара Шамильевна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-617-540-780-6
- Переводчик: Володимир Миколайович Верховень
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Чаклунка з останньої парти». Краткое содержание книги:
Вася — горе-винахідник, вічний козел відпущення. Липочка — горе-чародійка, суцільне непорозуміння. Він живе у звичайному місті і вчиться у шостому класі. Вона живе у Вернисвіті і вчиться на чарівницю. Від його винаходів одну частину школи лихоманить, а інша катається від реготу. Від її чародійства жителі Вернисвіту не знають, чи то плакати, чи то сміятися. А вже коли Липочка потрапляє в наш світ і зустрічається з Васею… У двох словах цього не опишеш…
— Який же треба прийняти допінг, щоб стільки разів підтягнутися? — недовірливо протягнув Едик Веркін.
Останні події підштовхнули його до думки переробити незавершений роман з містичного на фантастичний трилер «Мертвець-енерджайзер».
— Не знаю, я у цьому не сильний. Кажуть, допінг здатний збільшити сили людини в десятки разів, — заявив Макс.
Ливнєв не підозрював, що увечері на нього чекає куди більше потрясіння: У школі Липочка підкреслено уникала його, через що він однозначно вирішив, що дівчинка закохалася в нього по самі вуха. Напросилася цілуватися, а тепер нітиться. Макс удавав, що не помічає її дивної поведінки. Головне — руда допоможе йому відігратися на Єрмолаєві. Нехай вони роблять вигляд, що помирилися і живуть як одна душа, а цілуватиметься увечері вона не з Ваською.
На майданчику Ливнєв ходив козирем. Він вирядився в новий светр, злегка збризнув волосся лаком, щоб воно не розкуйовдилося, словом, виглядав бездоганним, як майка після «Тайду». Макс намотував кола в передчутті свого тріумфу. Руда не квапилася. Чекання затягувалося. Він уже пошкодував, що роздзвонив усім про спір, і тим лише нарвався на посміх і глузування. Врешті-решт Макс зрозумів, що дівчина його пошила в дурні.
«Хай не сподівається, що зірвалася з гачка, — мстиво подумав він. — Неявка прирівнюється до поразки».
І тут вона прийшла. Єрмолаєв, наче вірний зброєносець, ішов поруч і ніс пародію на ковзани, яку змайстрував його дід. Макс аж присів. Значить, руда не капітулювала? Ливнєв уявив, як він цілується з нею на очах у Васька, і настрій у нього різко, немов петарда, злетів угору.
— Привіт! Готова показати клас? — запитав Макс і змовницьки підморгнув глядачам, що зібралися тут-таки.
— Як домовлялися. Отже готуйся до поцілунку, — без тіні кокетування сказала Липочка.
— Про що спіч! Завжди готовий, — широко посміхнувся Макс.
— Хлопці, дивіться, щоб пес не втік, — гукнула Липочка.
Дехто засміявся. Усі розуміли, чим закінчиться ця суперечка. У дівчинки, що відучора лише стала на ролики, не було жодного шансу на перемогу, але її манера триматися і вміння жартувати в безвихідному становищі викликали повагу.
Липочка стала припасовувати саморобні ролики.
— Збираєшся кататися на цих каракатицях? — скривився Макс і кинув зневажливий погляд на Єрмолаєва.
— У мене інших немає,— розвела руками Липочка.
— Зараз знайдемо. Ти із саморобками обережніше. Тут у нас уже був атракціон «Умілі ручки». Лише у Вась Васьовича про це не запитуй, а то він, як згадає, нервовим стає,— засміявся Ливнєв.
Він підійшов до Гарбузика і запропонував:
— Ну що, снікерснемо?
Виявилось, що ставки збільшилися.
— Шоколадно-вафельний торт, — не змигнувши оком, сказала вона.
— Ти чо'? Тут діла на п'ятнадцять хвилин, — обурився Макс.
— Ага, вона на роликах навіть стояти не вміє. Ще колеса зіб'є. Як я тоді кататимусь? — уперлася Гарбузик.
Макс хотів сказати, що з її катанням колеса взагалі зайві, але вирішив не нагнітати обстановку. Договірні сторони вдарили по руках. Ливнєв узяв ролики і галантно підніс Липочці.
— Прошу.
Липочка натягнула черевики, клацнула застібками і з грацією страуса, хворого на артрит, вийшла на майданчик. Зробивши кілька невпевнених кроків, вона спробувала продемонструвати ковзання і відразу втратила рівновагу. Зірка роледрому задріботала ногами, намагаючись устояти, дивом дотягла до газону, вискочила на траву, але це не врятувало її від падіння.
— Молоток. На ногах тримаєшся, — протекційно похвалив її Макс.
Вася пік раків від сорому за Липочку. Навіщо вона все це затіяла? Виставила себе на посміховисько. Він тисячу разів просив її відмовитися від парі. Із самого початку було ясно, що їй не виграти.
Вася допоміг їй звестися на ноги і сказав:
— Ходімо звідси.
— Е, куди? Так діло не піде. А поцілунок? Домовленість дорожча за гроші,— заперечив Макс.
— Упевнений, що не хочеш розірвати спір? — повернулася до нього Липочка.
— Нізащо! Якщо проспорила, умови треба виконувати.
— Точно! Давай цілуйся! — гукнув Сорока.
Діма, з одинадцятого, похитав головою:
— Малеча в поцілунки не награлася. Не змушуй дівчинку червоніти.
Липочка з вдячністю поглянула на нього.
— Спасибі, але я ще не закінчила.
Другий вихід на арену був набагато успішнішим. Хоча артрит у страуса помітно прогресував і ноги не гнулися, Липочці все ж удалося, не впавши, дістатися до рогу будівлі.