Чаклунка з останньої парти
- Автор: Крюкова Тамара Шамильевна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-617-540-780-6
- Переводчик: Володимир Миколайович Верховень
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Чаклунка з останньої парти». Краткое содержание книги:
Вася — горе-винахідник, вічний козел відпущення. Липочка — горе-чародійка, суцільне непорозуміння. Він живе у звичайному місті і вчиться у шостому класі. Вона живе у Вернисвіті і вчиться на чарівницю. Від його винаходів одну частину школи лихоманить, а інша катається від реготу. Від її чародійства жителі Вернисвіту не знають, чи то плакати, чи то сміятися. А вже коли Липочка потрапляє в наш світ і зустрічається з Васею… У двох словах цього не опишеш…
Будучи гарною дочкою, Гарбузик не стала засмучувати батьків і продовжувала старанно ходити на тренування. Тут до неї звикли як до невід'ємного штриха пейзажу і ставилися по-свояцьки.
Макс під'їхав до Гарбузика і попросив:
— Слухай, будь другом! Позич моїй подружці ковзани, а я тобі снікерс куплю.
— Бери, — охоче погодилася Гарбузик.
Черевики виявилися трохи завеликі.
— Два тижні — і кататимешся. Краще за мене тебе ніхто не навчить. Гарантую, — хвалився Макс, поки Липочка морочилася із застібками.
— Чого тут вчитися? Відштовхнувся ногами і їдь, — сказала Липочка, не виявивши ані найменшої поваги до вчителя.
Вона й на думці не мала збивати йому пиху, просто катання на роликах виглядало досить нескладною штукою, як по землі ходити.
— Це лише так здається. Сама ти і двох метрів не проїдеш, — заявив прикро вражений тренер.
— Як раз плюнути, — пирхнула Липочка.
Таке непоштиве ставлення розохотило ролера із стажем.
— Добре. Давай на спір! Якщо зумієш доїхати он до того рогу, я тобі куплю ролики, — щедро запропонував Макс. — А якщо ні, то ти мене поцілуєш.
— Розмріявся, — посміхнулася Липочка.
— Ну що, слабо? Шкода, що цей дурачок Єрмолаєв не побачить, — сказав Макс.
— Вася не дурачок, — обірвала його дівчинка.
— Це той пацан, який придумав реактивні присадки? Забавний хлопчина, — устряв у розмову старшокласник на ім'я Діма.
Макс не міг залишити його репліку без уваги. Діма був тут незаперечним авторитетом не лише тому, що вчився в одинадцятому класі. Товариський і життєрадісний, він був перший в усіх видах спорту, навіть мав титул майстра спорту з плавання.
— Ти його просто не знаєш. Шизик повний. Тупий, як сибірський валянок. З двійок не вилазить, — сказав Макс, щоб розвінчати суперника.
— Він талановитий, а тобі просто завидно, — заступилася за друга Липочка.
Дівчинка навіть не підозрювала, наскільки вона права. Її слова подіяли на Ливнєва, як загроза на каракатицю. З нього відразу виплеснулася чорнота.
— Та ти сама така, як він! Круту із себе корчиш? Гаразд. Якщо доїдеш до рогу, я визнаю, що Єрмолаєв — геній, — сказав Макс.
— І купиш мені ковзани, — додала Липочка.
— З превеликим задоволенням. А якщо ні, то ти скажеш Єрмолаєву, що він виродок і недоумок. Поцілунок само собою.
Липочка не сумнівалася в перемозі. До рогу було зовсім близько. До того ж вона так розсердилася на Ливнєва, що просто не могла відмовитися від спору.
— Усі свідки, — голосно закликав Макс.
У тутешній тусовці завжди були раді видовищу. Липочка стала на ковзани і з першого кроку зрозуміла, що погарячкувала. Навіть в одному капці-скороході вона почувала себе впевненіше. Взуті в ковзани ноги їхали вперед, ніскілечки не турбуючись, що тіло за ними не встигає. Липочка вигнулася дугою, щоб утримати рівновагу, але переборщила і стала завалюватися назад. Вона замахала руками, немов у полі вітряк, але й цей маневр не допоміг. Ноги роз'їхалися в різні боки. Вона знову прогнулася, у позі хворого, скоцюрбленого тяжкою формою радикуліту, проїхала кілька метрів і безславно гепнулася на асфальт.
Ливнєв дивився на неї з єхидною посмішкою.
Липочка роззулася і босоніж пішла до лавки, під якою залишила туфлі.
— Ну що? За програш треба платити, — нагадав Макс.
Липочка мовчки взулася, підійшла до нього і цмокнула в щоку так, що ні в кого не залишилося сумнівів: бородавчасту жабу вона поцілувала б з більшою теплотою.
— Так не рахується. Давай по-дорослому, — сказав Ливнєв.
— Такої домовленості не було, — відмовилася Липочка.
— У тебе ще боржок залишився. Єрмолаєву сказати, не забула?
— Ось прийду додому і скажу.
— А звідки я знатиму, що ти мене не обдурила? Е ні, давай при свідках. Хто зі мною? — Макс запитально поглянув на присутніх.
Старшокласники залишили його заклик без уваги, а представники шостих і сьомих класів вагалися. Макс був серед них заводієм. Сваритися з ним нікому не хотілося. До того ж новенька сама нарвалася. Загалом, підтримати Макса погодилося четверо хлопчаків.
— Невже вам подобається дивитися, як когось принижують? — запитала Липочка.