Вінні-Пух
- Автор: Милн Алан Александр
- Язык: украинский
- Год: © Видавництво Івана Малковича ''А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА''
- ISBN: 966-7047-35-0
- Переводчик: Леонид Солонько
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Вінні-Пух». Краткое содержание книги:
— Що з тобою? — спитав Кролик, допомагаючи Пацеві підвестися з землі й обтрушуючи його.— Не треба лякатися, Пацю.
— Це я з несподіванки,— тремтячим голосом промовив Паць.
— Бачите, а каже не пхнув! — озвався Іа-Іа.— А це що? Отак зненацька лякати! Дуже неприємна звичка. Мені байдуже — хай собі Тигра живе в Лісі,— вів далі Іа-Іа,— бо це великий Ліс і в ньому є вдосталь місця і для плигання, і для чхання. Але я не розумію, чому він повинен приходити в мій крихітний закуток Лісу, щоб мене пхнути? Головне, що в моєму закутку немає нічого вартого уваги. Звісно, для тих, кому смакує холод, сирість та колючки, він має свої принади, але в усьому іншому — це зовсім непримітний куточок, і якщо кому забагнеться пха...
— Я не п-хав, я ч-хав,— уперто сказав Тигра.
— А хто тебе зна,— сказав Іа-Іа,— на дні Річки в цьому важко розібратися.
— Отож-бо й воно,— сказав Кролик.— Це все, що я можу сказати з цього приводу... Ага, ось іде сам Крістофер Робін, нехай скаже він.
Крістофер Робін наближався до Мосту в такому сонячному й безхмарному настрої, ніби, наприклад, двічі по дев'ятнадцять — це просто дрібниці, і думав про те, що коли він стане в такий день на нижню поперечку і перехилиться над Річкою, яка повільно тече кудись у далечінь, то він одразу дізнається про всевсе на світі, і тоді він все це розповість Пухові, який поки що знає не все на світі.
Та коли Крістофер Робін підійшов до Мосту й побачив усіх своїх друзів, він зрозумів, що сьогодні день не такий, а геть зовсім інший, — день, коли щось треба зробити.
— Отже, справа така, Крістофере Робіне, — почав Кролик, — Тигра...
— Ніякий не Тигра, — заперечив Тигра.
— Хоч так, хоч сяк, а я опинився там, — сказав Іа-Іа.
— Але ж він, мабуть, не хотів цього,— сказав Пух.
— Він просто такий стрибучий,— сказав Паць, — і нічого не може із собою вдіяти.
— Тигро, ану, спробуй апчхнути на мене! — запищав Крихітка Ру. — Іа, зараз Тигра спробує апчхнути на мене, як на тебе. Пацику, як ти гадаєш...
— Ну годі, годі,— сказав Кролик,— не можна говорити всім одночасно. Головне — що скаже на це сам Крістофер Робін.
— Я просто чхнув,— сказав Тигра.
— Він пхнув,— сказав Іа-Іа.
— Ну, може, я трішки п-чхнув,— сказав Тигра.
— Помовчте! — сказав Кролик, підвівши лапку.— Що думає про це Крістофер Робін? Ось що головне!
— Ну,— сказав Крістофер Робін, не зовсім розуміючи, про що йдеться.— Я думаю...
— Що-що? — сказали всі.
— Я думаю, що зараз ми всі разом підемо гратися в Палочки.
Так вони і зробили.
І вірите, Іа, який досі ніколи не грав у цю гру, вигравав найчастіше!
А Крихітка Ру аж двічі впав у Річку.
Першого разу випадково, а вдруге зумисне, бо він побачив, що з Лісу виходить Кенга, і зрозумів, що йому все одно доведеться негайно йти спати. Тоді Кролик сказав, що й він піде з ним, а Тигра та Іа також пішли разом, бо Іа хотів розтлумачити Тигрі, як вигравати в Палочки ("Треба пускати палочку з вихилясом, якщо ти, Тигро, тямиш, до чого я веду").
Отже, Крістофер Робін, Пух та Паць зосталися на Мосту самі. Довго-довго вони дивилися вниз на Річку, не промовивши жодного слова, і Річка також за цей час не промовила жодного слова, бо їй було дуже спокійно та гарно цього літнього теплого дня.
— А Тигра загалом — друзяка хоч куди,— спроквола сказав Паць.
— Звичайно,— сказав Крістофер Робін.
— Усі ми хоч куди,— сказав Пух.— Це моя така думка,— додав він.— Хоч я не певен, що я не помиляюся.
— Звичайно, ти не помиляєшся,— сказав Крістофер Робін.
ПРИГОДА СІМНАДЦЯТА,
У якій приструнчують Тигру
Одного р ізу Кролик та Паць сиділи на ґанку Пухової хатки й слухали розповідь Кролика. Сам Вінні-Пух також сидів разом з ними.
Був дрімотний літній полудень, і Ліс був сповнений чарівно-колискових звуків, кожен із яких, здавалося, казав Пухові: "Не слухай Кролика. Слухай мене". Отож Вінні-Пух умостився найзручніше, аби не слухати Кролика, і тільки час від часу розплющував очі й казав "Ого!", а тоді заплющував очі знову й казав "Еге", а Кролик раз по раз серйозно перепитував: "Ти розумієш мене, Пацику?" — і Паць так само серйозно кивав головою, аби показати, що він розуміє геть усе.
— Так от,— сказав Кролик, дійшовши, нарешті, до суті справи,— Тигра останнім часом так розплигався, так розстрибався — одне слово, став таким вискочнем, що його слід приструнчити. Як ти вважаєш, Пацику?
Паць сказав, що Тигра останнім часом таки справді дуже розструнчився, і коли можна придумати, як його приструнчити, це буде Блискуча Думка.
— Саме так я й думав,— сказав Кролик.— А що скажеш ти, Пуше?