Війна з багатоликим звіром
- Автор: Парал Владімір
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: "Всесвіт", № 8-10
- Переводчик: Олексій Зарицький
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Війна з багатоликим звіром». Краткое содержание книги:
Над містом Усті у східній Чехії зависла руда хмара, утворена з промислових відходів, диму заводських труб, випарів забруднених річок тощо. Діти й люди похилого віку були евакуйовані з екологічно небезпечної зони в гори, де збереглося чисте повітря. Решта жителів міста піднімаються на боротьбу з рудим смогом, намагаються подолати екологічну кризу. Головні дійові особи (три подружні пари — Рогани, Бімоні й Трнки, 18-річний син Роганів Міхал та подруга Трикової Ріта) під час рудої навали змушені переселитися в одну спільну квартиру. Аморфна хмара смогу згодом обертається на чудовиськ, триметрових монстрів, які починають нападати на людей…
— Ти мені сьогодні шалено подобаєшся, — шепотів гнідий Еда гнідій Леоні.
— Ти мені також…
— А де твій чоловік і моя жінка? Чи не втекли кудись разом ці бестії?
— Ясна річ, десь вони без нас гарно забавляються.
— А нас тут покинули, як двох сиріток.
— Мабуть, зараз десь обнімаються на сходах, — захихотіла Леона.
— Я б також не від того.
— І я.
— Але де?
— У Станіслава повинні бути запасні ключі від усіх квартир…
Еда й Леона зійшли на другий поверх і запасним ключем відімкнули заражену квартиру номер 9, мешканці якої евакуювались. Всередині була темрява, холод, задуха, на підлозі порипував бежевий пил мертвого мазуту, але Еда намацав вимикач, і рожева лампочка освітила затишну спальню. Леона розстелила ліжко, Еда поставив на нічний столик рефлектор, увімкнувши його на найбільшу потужність. Три довгі кварцові трубки невдовзі розгорілися білим жаром і швидко нагріли простирадло.
— Нарешті ми в теплі, — зітхнула від задоволення Леона.
Тіборова гніда компанія заволоділа клубом. Сильний, як кінь, Польда Штрунц рачки возив Ріту навколо столу, а потім почав трощити протезом склянки. Схожа на чорну змію Мія приворожила Тібора й поволі вела його до дверей… Розлючена Тіна ще раз кинулася в бій за чоловіка, але Тібор грубо відштовхнув її.
Міхал рішуче підскочив до дужчого за себе Тібора, але дістав коліном у живіт. Коли хлопець лежав скоцюрблений від болю на килимі, Тібор став навколішки і почав гамселити його кулаками. Міїні очі округлилися, як у кішки, а в розширених зіницях спалахнули чорні іскри.
Вчені світу намагаються вивчити вплив мазутового паразита на психіку вражених. Наслідки здійсненого Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) обстеження 886.569 осіб у 76 країнах — членах ООН — переконливо доводять, що бурий паразит діє на людину переважно двома способами: пасивно (сонливість, байдужість, тупість, повна загальмованість) і активно (переїдання, агресивність, підвищена сексуальна активність). Доводиться говорити про суто тваринні, звірячі інстинкти, тому головний комітет експертів ВООЗ запропонував остаточну уніфіковану назву MULTIBESTIA INCORPORATA, тобто БАГАТОЗВІР УТІЛЕНИЙ (або: внутрішній, приєднаний, прийнятий, прикріплений, об’єднаний). За тяжких форм у вражених багатозвіром (БЗУ) настає зниження і навіть втрата самоконтролю; в цьому випадку вражені становлять реальну небезпеку для інших людей.
БАГАТОЗВІР 02
І
Мій чоловік гнідий… А може, це взагалі хтось геть інший?..
Щулячись від холоду на кухні, Тіна з жахом прислухалася до звуків у спальні. Тібор, здається, починав просинатися. Щодня відразу після роботи він лягає спати, встає аж увечері, вирушаючи зі своєю компанією в нічні мандри… Тепер уже це відбувається щодня.
За стіною рипіли меблі, щось падало й гримотіло — своєрідна Тіборова розминка, почувся його неприродний сміх, що час від часу ніби захлинався, однак у тих звуках вчувалася якась темна звіряча сила. Хіба звірі вміють сміятись?.. Тібор тепер був щасливий чимось таким, чого я не могла збагнути. Певно, все це вже перебувало поза межами людського розуміння щастя…
Увійшовши до кухні, де було дуже холодно, Тібор неприємно здивувався й стривожився (гнідаки любили тепло), він тремтів і потягався так, що аж суглоби тріщали. Його груди й спина позаростали лискучими кетягами бурого багатозвіра. Схилившись над мийницею, він заходився хлебтати воду.
— Тіборе, — почала я, коли він урешті напився.
Мовчанка.
— Тіборе, ти сьогодні залишишся вдома?
— Мм! — відгукнувся він, мовляв, не залишиться.
— Куди ж ти підеш?
— Кудись… на вулицю. Туди, де тепло, — пояснив він нарешті.
— Давай підемо разом до комуналки.
— Мм!
— Я б теж могла сьогодні піти з тобою.
— Мм! — знову замукав він, похапцем одягся й щез.
За дверима Томашекової кімнати голосно хропіла Ріта, яка незабаром теж мала прокинутись. На ніч і Ріта повіється до міста, безперечно, вона десь там зустрічалася з Тібором… І тією бестією Мією Робовою. Від цих думок мороз пішов поза шкірою, тому я вирушила грітися до комунального помешкання.
На дивані у вітальні гніді Еда й Леона весело розкладали карти, а Павла, Міхал і Станіслав з перев’язаною головою мили на кухні посуд. Гнідакам жилося легше. Ми, четверо чистих, тут лише страждали: Міхал через мене, Станіслав через травму голови, а нам з Павлою завжди чомусь не щастило.