Людина дивиться в завтра

Відкрились дивні паралелі.

Мозок «справжня обчислювальна машина, проте не просто математична, а логічна, самонавчальна, з запам’ятовуючим пристроєм.

Безперервно надходить у нього потік інформацій від датчиків «органів чуттів. До речі, їх не п’ять, а далеко більше. До нюху, дотику, зору, слуху та смаку слід додати здатність відчувати зміни температури, біль, втрату рівноваги. Не можна забувати й про почуття часу «здатність нашого організму відраховувати певні часові проміжки.

Безмежно розмаїтий цей потік інформацій, що не припиняється ні на секунду. Він лише слабшає уві сні. Всі відомості про навколишній світ опрацьовуються, сортуються І, врешті-решт, служать вихідним матеріалом для вироблення керуючих команд. Тоді настає черга дуже складних біохімічних реакцій. Починають працювати нерви, потім «м’язи.

Така дуже поверхова і приблизна схема. А ось цікаві ілюстрації до неї.

Мозок має близько чотирнадцяти мільярдів нервових клітин і до десяти трильйонів нервових каналів. Жодна з створених досі електронних машин не обладнана так складно. Для машини поки що верхня межа «це кілька сотень тисяч елементів («нервових клітин»!) і всього кілька мільйонів сполучень («нервових волокон»!).

Мозок «змонтовано» надзвичайно компактно. В одиниці його обсягу заховано безліч «деталей». Якби створити тотожну за складністю й будовою електронно-обчислювальну машину, вона була б гігантських розмірів, більша за обсяг мозку в сотні мільйонів разів!

Мозок надзвичайно економічний, за добу при напруженій роботі він потребує всього лише тисячу великих калорій «приблизно п’яту частину тієї енергії, яку споживає за той самий час весь людський організм. Співставлення мозку з обчислювальною машиною щодо споживання енергії явно не на її користь.

Мозок дуже надійний. Його точність, безперебійність, здатність працювати за найнесприятливіших умов, до того ж неймовірно довго, «поза конкуренцією. Лише найтяжче пошкодження виводить його з ладу. Людина може зносити перевантаження і невагомість, спеку й холод, вібрації, одне слово, потрапляти в найнезвичайніші ситуації, а природна електронна машина «мозок «діятиме бездоганно. Природа подбала про те, щоб багаторазово продублювати роботу відповідальних елементів системи, ніби передбачивши можливість будь-якої аварії. Машині «витвору людських рук «до цього ще дуже й дуже далеко.

Тому визначення мозку як неперевершеної, створеної самою природою кібернетичної машини навряд чи здасться кому перебільшенням. І коли кібернетика тільки-но почала свій переможний шлях, одразу з’ясувалось, який він має бути довгий.