Наслідування Христа
- Автор: Кемпийский Фома
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Свічадо
- ISBN: 978-966-938-090-6
- Переводчик: Йосиф Боцян
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Наслідування Христа». Краткое содержание книги:
Призначена для широкого кола читачів.
Дай мені. Господи, знати те, що треба знати; любити те, що треба любити; хвалити те, що Тобі найбільше до вподоби; цінити те, що Тобі дороге; ганити те, що в Твоїх очах погане.
Не дай, щоб я судив, покладаючись на перше враження, і не рішав з поговору недосвідчених людей.
Але дай, щоб я правдивим судом рядив про речі видимі і духовні справи, а над усе, щоб завжди шукав того, чого Твоя воля бажає.
Людські змисли не раз у суді помиляються. Помиляються також і ті, що до світу прив'язані, бо вони люблять тільки видимі дібри. Чи може людина стати кращою через те, що хтось інший її більше пошанує?
Обдурює брехун брехуна, пустий пустого, сліпий сліпого, слабкий слабкого, коли того величає, а насправді цим він більше принижує його, коли вихваляє даремно.
Бо чим хто є в Твоїх очах, тим тільки він і є, і нічим більше, — каже покірливий святий Франциск.
Глава 51
ТРЕБА ЗОСЕРЕДИТИСЬ НА МАЛОМУ, ЯКЩО НЕ ВИСТАЧАЄ СИЛ НА ВЕЛИКЕ
Господь. Сину, ти не в змозі завжди затримувати в собі гаряче бажання чеснот, ані втриматися на вищому ступені богомислення.
Але нераз мусиш через вроджену неміч зійти вниз і двигати тягар зіпсованого життя, хоч би знехочу і з осоружністю.
Доки носиш на собі смертне тіло, відчуватимеш осоружність і тягар на серці.
Тому годиться нераз застогнати в тілі під його тягарем, бо ти не можеш без упину віддаватися духовним вправам і богомисленню.
Тоді добре буде для тебе звернутися до непоказної і звичайної роботи і відпочити при добрих ділах, зі щирим упованням дожидаючись мого приходу і відвідин з високого неба.
Терпеливо зносити затемнення і посуху ума, поки Я знову не завітаю до тебе й не визволю з цієї недолі.
Бо дам тобі забути про труди і зажити спокою в серці.
Розстелю перед тобою благословенні ниви Св. Писання, щоб ти дав серцю волю і легко ступав по дорозі Моїх заповідей.
І тоді скажеш: «Сьогочасні терпіння не мають тої ціни, що будуча слава, яка на нас об'явиться» (Рим. 8,18).
Глава 52
ХАЙ ЛЮДИНА ВВАЖАЄ, ЩО ВОНА ВАРТА НЕ ВТІХИ, А ТІЛЕСНОЇ КАРИ
Слуга. Господи, я не гідний ні Твоєї втіхи, ні духовних одвідин, тому справедливо обходишся зі мною, коли покидаєш мене в біді і смутку.
Бо хоч би я зміг вилити море сліз, то ще не був би гідний Твоєї втіхи.
Тому-то я нічого іншого не вартий, як тільки ударів й кари, бо часто я Тебе тяжко ображав і не в одному дуже завинив.
Отже, якщо по правді зважити, я не гідний ні найменшої втіхи.
Але Ти, благий і милостивий Боже, не хочеш, щоб діла Твої пропадали марно, а хочеш показати свою пребагату доброту до об'єктів Твого милосердя і зволяєш утішати Твого слугу, навіть без усякої його заслуги.
Бо Твої втіхи не такі, як людські примівки.
Що я вчинив, Господи, що Ти даєш мені небесну втіху?
Я не пригадую собі ніякого доброго діла, але пам'ятаю, що завжди був схильний до гріхів і лінивий до виправлення.
Це правда, і я не можу заперечити того. Якщо б я інакше говорив, Ти став би проти мене і не було б кому боронити мене.
Що я заслужив собі за свої гріхи, як не пекло і вогонь вічний?
По правді признаюся, що я варт усякої наруги і зневаги, та й не випадає зараховувати себе до Твоїх богомільних слуг.
І хоч прикро мені це слухати, однак в ім'я правди стану обвинувачувати себе за свої гріхи, щоб я цим легше заслужив собі на Твоє милосердя.
Що маю казати, я винний і осоромлений?
Я не можу своїми устами промовити чогось іншого, тільки це одне слово: «Я згрішив, Господи, я згрішив, змилуйся наді мною, прости мені!
Дай мені ще трохи оплакувати свій біль, поки піду в країну темноти, вкриту пітьмою смерти» (Йов. 10, 20–21).
Чого ж найбільше домагаєшся від винного і нещасного грішника, як не того, щоб зжалився і впокорився за свої гріхи?
З правдивого жалю і покори серця народжується надія на прощення, неспокійна совість заспокоюється, втрачена ласка повертається, чоловік забезпечує себе від прийдешнього гніву і в святих обіймах зустрічаються Бог і розкаяна душа.
Покірний жаль за гріхи — це мила Тобі, Господи, жертва. Він миліше пахне перед Твоїм лицем, аніж дим кадила.
Він є також і пахучим миром, яке Ти звелів вилити на Свої святі стопи, бо серцем сокрушеним і покірливим (Пс. 50, 19) Ти ніколи не гордував.
Тут є захист від гніву ворога, тут-то обновляється і очищається те, що деінде опоганилось і про що пожалкувалось.
Глава 53
ЛАСКА БОЖА НЕ ПРИХОДИТЬ ДО ТИХ, ЩО ДУМАЮТЬ ПРО ЗЕМНІ РЕЧІ