Наслідування Христа

Твоє все те, що дав і що зробив єси.

Я вбогий і змалку в трудах (Пс. 87, 16), а моя душа нераз аж до сліз засумує, часами навіть тривожить, коли терпіння наближаються.

Прагну радости впокою, благаю впокою синів Твоїх, яких Ти голубиш у світлі втіхи.

Коли даси впокій, коли влиєш у серце святу радість, тоді душа слуги Твого стане повна милих звуків і побожности в Твоїй хвалі.

Але коли Ти віддалишся, як це дуже часто звик робити, тоді Твій слуга вже не зможе легко ступати по дорозі заповідей Твоїх, тільки скоріше коліна вгинаються йому, щоб у груди бився.

Бо йому вже не так мило, як було вчора і позавчора, коли світло Твоє світило йому над головою і коли тінь Твоїх крил хоронила його від нападів спокус.

Отче справедливий і всехвальний! Прийшла година, щоб досвідчати слугу Твого.

Любий Отче! Годиться, щоб у ту годину слуга Твій ради Тебе трохи потерпів.

Отче повік-віки благословенний! Прийшла година, про яку Ти споконвіків вже наперед знаєш, щоб Твій слуга з виду подався на хвилю, але одночасно в серці жив з Тобою.

Нехай зазнає трохи погорди, нехай упокориться і хай перед людьми стане безпомічний; хай терпіння і неміч виснажать його, щоб знову воскрес з Тобою на зорі нового світла і засяяв у небесному сяйві.

Отче святий! Ти так розпорядив, так хотів і те сталося, що Ти сам наказав.

Бо ж це ласка для Твого приятеля терпіти на світі та журитися з любови до Тебе стільки, скільки разів і від будь-кого Ти даси зазнати того.

Без волі й Провидіння Твого і без причини ніщо не діється на землі.

Добре мені, Господи, що Ти впокорив мене; хай я пізнаю Твої справедливі суди (Пс. 118, 71) і викину з серця всі гордощі та всю пиху.

Це для мене корисне, що сором покрив лице моє, щоб я радше в Тебе, ніж у людей шукав утіхи.

Тому я також навчився боятися Твого недовідомого суду, бо Ти караєш і праведного, і безбожного, — і завжди як годиться й справедливо.

Дякую Тобі за те, що не пощадив єси моїх гріхів, але завдав мені гірких ударів, прирікаючи на біль й насилаючи скруту в пригодах і в серці.

Нема кому мене втішити, немає ніякої втіхи для мене під сонцем, окрім Тебе, Господи Боже мій, небесний лікарю душ. Ти раниш і гоїш, кидаєш у гріб і добуваєш з нього (Тов. 13,2). Твоя караюча рука хай буде наді мною, а Твоя різка сама мене навчить.

Ось, милий Отче, я в Твоїх руках, схиляюся під різку Твоєї кари.

Бий мене по хребті й по шиї, щоб я впокорив свою впертість за Твоєю волею.

Зроби мене побожним і покірним учнем, що Ти звичайно радо робиш, щоб я ходив по тій дорозі, яку Ти мені вкажеш.

Тобі для виправлення доручаю себе і все те, що маю: краще відбути кару тут, аніж у будуччині.

Ти відаєш про все і нема в людській совісті нічого недоступного для Тебе.

Ти знаєш, що настане, коли ще того немає, і Ти не потребуєш, щоб хтось Тобі доповідав або пригадував те, що діється на землі.

Ти знаєш, що придасться мені для поступу, і скільки терпіння треба, щоб змити гріховні плями. Роби зі мною, що Твоя воля хоче, і не відкидай мене за моє грішне життя, котрого ніхто краще й докладніше не знає від Тебе єдиного.