Українська мала проза XX століття: Антологія. Упорядник Віра Агеєва
- Автор: Довженко Александр Петрович, Забужко Оксана Стефановна
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Факт
- ISBN: 978-966-359-221-3
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Українська мала проза XX століття: Антологія. Упорядник Віра Агеєва». Краткое содержание книги:
Наша мала проза розкрила психологію перечулених, мімозно вразливих нових жінок епохи декадансу — і неймовірно трагічний досвід галицьких переселенців у Новий світ, високий ідеалізм митців-модерністів, котрі поставили творчість вище за всі цінності, — і розчарування безґрунтовних революційних романтиків, які захотіли взяти на себе місію вдосконалення Божого творіння. У другій половині століття кращі українські майстри зосереджувалися на героях-марґіналах, що не могли співіснувати з радянською дійсністю. Покоління 1991 року скрупульозно аналізувало стан людини, котра переживає крах узвичаєних цінностей і мусить адаптуватися до цілком нового часопростору. Маємо цілий ряд блискучих імен, різні стильові моделі, різні індивідуальні манери письма, пов’язаних як з модерністськими, так і з визивно авангардними орієнтаціями й традиціями.
* * *
Антологія «Українська мала проза XX століття»… якраз і бачиться такою… спробою канонотворення на теренах нашого красного письменства.
Газета «Нація і держава», 10 червня 2008 року
Стор. 342: [Дедя] => Дєдя казали давати вам студеної води і булку їсти.
Стор. 344: приятельки поспирали руки на коліна і [пігтнулися] => пігнулися.
Стор. 373: Бабині очі останній раз подивилися приязно і ласкаво [ва] => на Петрика…
Стор. 387: Олена показала рукою [па] => на мужика, що його саме розправа переводилася.
Стор. 396: Я тобі ніколи всього [ие] => не розповідала, а тепер мушу.
Стор. 397: — Ти мені не говори про смерть, [Аничко,] => [Аничко.] Я не хочу це й слухати.
Стор. 398: Що це тобі таке, [Аннчко] => Аничко? Може, я намочу [платнику] => платинку та прикладу тобі до голови…
Стор. 399: …але він мені хору жінку [перепудив,] => перепудив. Аничко, цить-бо!
Стор. 400: На [платнику] => платинку, обв’яжи собі голову, най тобі гарячку витягне.
Стор. 406: Повільний стук на сходах, двері [створилися] => отворилися, в робітню ввійшла бліда дівоча постать…
Стор. 408: Лежала на веранді у відкритій домовині, [білілая] => біліла, як лілея на чорнім коврі.
Стор. 410: Його відкрита голова була всіяна короткими гебановими кучерями, що підкреслювали [ясніть] => ясність обличчя…
Стор. 423: «Род человеческий дик [й] => и бесплоден, не будет, не будет свободен!»
Стор. 424: В миг последний, [торжествуй] => торжествуя…
Стор. 437: Ну тебе, я раз у раз тільки розпаскуджусь коло [тобс] => тебе…
Стор. 499: Виходило ніби [трохі] => трохи надзвичайно, несподівано, але не так уже й погано для мене.
Стор. 520: Їй, очевидно, треба було дізнатись, яке вражіння зробила Олафова робота [та] => на Вальдберга!
Стор. 539: Забачивши дим, [нони] => вони немов заспокоюватись і кидались розпитувати одне одного.
Стор. 557: Про браунінг: [Конай] => Конан-Дойль добре знав звичайного читача…
Стор. 569: Подивись на себе: тобі жити два [дні, Хіба] => дні. Хіба тобі до дівчат?
Стор. 581: [Би] => Ви ж самі кажете — не можна без цього.
Стор. 583: [їІ] => І раптом закричав на Зиммеля:…
Стор. 584: А в своїй кімнаті [згадували] => згадувала червоне обличчя бородатого солдата республіки…
Стор. 601: Мій [батальон] => батальйон на підбір: це юні фанатики комуни.
Стор. 613-614: Праворуч маячів сторожовий загін мойого [батальону] => батальйону.
Стор. 654: …мені вже спало [ла] => на думку, що більше такого випадку не трапиться.
Стор. 686: — Дозвольте ж тепер запитати, хто ваш [чоловіу] => чоловік?
Стор. 738: Велику передову дав товариш [Волін зверхній] => Волін, зверхній ідеолог при штабі Махна…
Стор. 742: …їй насолодно було оповити голову тонкими [пальцами] => пальцями, схилитися…
Стор. 779: Бачиш — він звернув [убік подався] => убік і подався через бугри снігу.
Стор. 946: Політика переставала бути привілеєм [полководцв] => полководців.
Стор. 948: Усі місяці [але] => аж до створення світу Божого до того провалля поскидувані були.
Стор. 952: У м’яких чув’яках нечутно, як тінь, по [Климовій] => килимовій доріжці крокує гетьман.
Стор. 1002: На запит голови суду, полковника Гелєна, чи принц бажав [всупити] => вступити до анґлійської служби…
Стор. 1065: …очі мала такі видющі й гострі, що сховатись од неї не могло [ніщо світі] => ніщо в світі.
Стор. 1085: Мина [хоч] => хоче діда прохромить рогами.
Стор. 1085: Забув, якого року, навесні, напередодні [Пахси] => Пасхи, повідь случилась…
Стор. 1125: Де це — я не знав, я ніколи [де] => не цікавився ні до цього, ні потім.
Стор. 1159: Чехова я міг цитувати [с] => з заплющеними очима.
Стор. 1219: Коряк повертається до сторожки, вимітає звідти прілі гриби, що проросли по кутках і під [приміською] => примісткою ще восени…
Стор. 1340: Пашковський, антираціоналіст [и] => й антипрогресист…
Стор. 1345: …там, долонею змівши з [ланочки] => лавочки зелене кришиво для качок, бабця радісно божилась…
Стор. 1350: …залітали до дзвіниці і пошерхом крил [озвучували: давно] => озвучували давно німу мідь…
Стор. 1361: То лиш язик у нього тепер масний, а сни давно вже [скромні] => скоромні.
Стор. 1457: …Мераб Мамардашвілі [назвиває] => називає це «впадати в думку»…