Olya_#1
- Автор: Худенко Володимир
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Olya_#1». Краткое содержание книги:
Гострий сюжет, яскраві постаті героїв та їхні карколомні пригоди, калейдоскопічне тло створеного автором феєричного світу — то все лише засіб, щоб замислитись над сьогоднішнім буттям.
Словом, почалась так звана «торгова війна». В якийсь момент Роскосмос узагалі зупинив усі галактичні перевезення і став шантажувати цілу ООН. ООН в якійсь мірі повелась і про щось там із ними домовилась — зорельоти полетіли знову. Ненадовго. Тоді втрутилась вже RSK Group — вона тупо відрізала кораблі Роскосмосу від енергомостів, мовляв — не хочете літати, то й біс із вами, стійте. На це Роскосмос учергове нагнув політичну еліту планетарної Росії, і та зчинила вереск на черговій Генасамблеї, у підконтрольних Роскосмосу ЗМІ пішли резонансні публікації про «злочинні експерименти» General Biology — їхні акції сильно поповзли в ціні; JSC MiG відчайдушно (і дуже нецивілізовано) зрізалась за низку колоніальних тендерів з Embraer та Boeing Company, Іран собачився з Китаєм за якусь сущу дрібницю в Рукаві Персея, а російські військові кібернетики під увесь цей галас іще й підступно обвалили глобальні мережі Okinawa Inc…
Словом, гармидер ширився на весь обжитий Всесвіт, а США знай собі мовчали… і руками British Technology потихеньку клепали нормальний такий військово-космічний флот. Спохватившись, до них приєдналася КНР, а пізніше — Ізраїль та Бразилія. Останнім особливо підфартило — зокрема, згаданий Embraer так розжирів на американських військових замовленнях, що врешті викупив цілий Boeing, Eurofighter N.V., Aerospace, низку менших компаній та навіть асоціювався з могутньою British Technology…
В усякому так Олі повідала Рамос — велика патріотка Embraer…
Але проблема полягала в тому, що свій флот мав і Роскосмос, і мав він його вже давно. Щоправда, суто військової компоненти тоді ще в ньому було зовсім небагато… Треба було наздоганяти, а власних енергопотужностей ой як бракувало — RSK співробітництво згорнуло, власних зірок було дві-три нестабільні калічки ближче до центру Галактики… А до всього — індійці дуже вже невчасно встромили росіянам ножа у спину. Щось там вони не поділили, і зі складу Роскосмосу з величезним скандалом виламався Bharat Limited — свого роду тамтешній аналог американської присоски General Biology… Втрата була тяжкою — про це красномовно свідчить хоча б той факт, що незадовго до війни саме оцей Bharat розколовся на Soft Dreams Ltd. та усім нині відому Skytek Corporation.
Фігури розставлялись, гравці займали позиції… І в кожної з тих позицій були свої недоліки і свої переваги. І, якщо не вдаватись у деталі, основними були такі — Роскосмос мав найпотужніший у відомому Всесвіті космофлот, а значить, мав мобільність, проте не мав достатніх енергопотужностей, RSK Group мала потужності, проте не мала достатньо кораблів… бо British Technology просто не встигала їм їх клепати — вони ж бо були завалені військовими замовленнями Пентагону і відчайдушно будували американський космічний флот. До того ж — на гроші самої RSK! Так, RSK Group потрапила в хитру пастку — Вашингтон буквально загрібав жар палаючих зір їхніми руками…
Фігури розставлялись, гравці займали позиції, напруга росла… І, як Оля тепер розуміла, ситуація на той момент складалась так, що хто перший завдасть удару, той і програє в перспективі. І всі ключові гравці це чудово розуміли.
Ішов жовтень 2263-го року, і колоніальна Росія продовжувала свою повзучу експансію. Вона якраз мала на меті «розробити» парочку перспективних віддалених зір — все було законно і в рамках правил, зорі знаходились коло її колоній, вірніше, коло одної — Катаріни. Тоді вона, щоправда, ще називалася трохи інакше — Katerina. І це була питомо російська колонія.
І от саме тоді США і союзники зважились спровокувати Роскосмос на сутичку. Щоправда, сутички ніхто насправді не очікував. Так уже пізніше Олі пояснила міс Аманда, Максова мама. Вони якось несподівано знайшли спільну тему для розмов — оту скорботну минувшину, часто списувались, і навіть (коли Аманді доводилось бувати в Сонячній системі) вели довгі розмови в текстовому чаті… Макса це неабияк радувало, а Олю… Олю теж радувало, так, але вона… Словом — вона дещо соромилась отієї своєї цікавості, свого інтересу до тієї теми, вважала його якимось хворобливим. Вона просто якось не стрималась і запитала про дещо дріб’язкове міс Дайєр, та якраз напередодні говорила про часи свого дитинства, про своїх батьків, і Оля просто дещо уточнила, одну деталь. Одну, а тоді другу… Так вони і розговорились. Оля зізналась Аманді, що цікавиться історією, але тут же й осіклась — наголосила, що цікавиться історією БІЛЬШ ДАВНЬОЮ і геть нічого не знає про ТУ війну. Ну, майже нічого.