Гордість і упередження і зомбі
- Автор: Остин Джейн, Грэм-Смит Сет
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 978-966-500-783-8
- Переводчик: Роксоляна Свято
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Гордість і упередження і зомбі». Краткое содержание книги:
Так починається «Гордість і упередження і зомбі», розширена версія улюбленого роману Джейн Остін, до якого тепер увійшли цілковито нові епізоди — сцени безжальних зомбівських безчинств. Іще на початку ми дізнаємося, що тихі села Англії охопила загадкова моровиця, внаслідок якої мертві... почали оживати! Тепер у відважної Елізабет Беннет немає вибору: вона мусить порятувати батьківщину від нечисті. Та вже невдовзі від таких шляхетних намірів її відволікає гордовитий і бундючний містер Дарсі. З його появою на читача чекає розкішна комедія характерів, сповнена майстерних словесних поєдинків між двома закоханими, а також не менш брутальних реальних поєдинків на кривавому полі бою. Чи зуміє Елізабет побороти сатанинське поріддя? І чи зможе подолати соціальні упередження, властиві класові дрібноземельних дворян? Сповнений романтики, сердечних мук, сутичок, канібалізму й тисяч трупів на різних стадіях розпаду, роман «Гордість і упередження і зомбі» перетворює шедевр світової літератури на щось таке, що вам справді захочеться прочитати.
ДЖЕЙН ОСТІН — авторка романів «Розум і почуття», «Менсфілд-Парк», «Емма» та інших шедеврів британської літератури.
СЕТ ҐРЕМ-СМІТ колись прослухав курс із англійської літератури. Нині проживає в Лос-Анджелесі.
— Слово честі, — зауважила її ясновельможність, — ваші судження занадто рішучі як на таку юну особу. Скажіть, скільки вам років?
— Беручи до уваги, що три молодші сестри вже зовсім дорослі, — усміхнувшись, відповіла Елізабет, — ваша ясновельможність навряд чи сподівається, що я зізнаюся.
Леді Кетрін, здавалося, була вражена тим, що не отримала прямої відповіді. Елізабет запідозрила, що вона — перша особа, яка наважилася жартом відповісти на таке величне нахабство.
— Вам не може бути більше двадцяти, тож у вас напевно немає підстав приховувати свій вік.
— Мені вже навіть не двадцять один.
Коли до них приєдналися джентльмени, а чаювання скінчилося, розклали гральні столики. Леді Кетрін, сер Вільям, містер і місіс Коллінз сіли за «Домовину — гробівець», а міс де Бурґ забажала зіграти у «Відшмагай вікарія», тож Елізабет і Марії випала честь приєднатися до неї та місіс Дженкінсон. За їхнім столом було немилосердно нудно. Не було сказано жодного слова, яке б не стосувалося гри, за винятком тих випадків, коли місіс Дженкінсон турбувалася, чи не гаряче, чи не холодно, чи не занадто світло або, навпаки, темно міс де Бурґ. За іншим столом було значно жвавіше. Говорила переважно леді Кетрін: вона звертала увагу на помилки інших або ж пригадувала якусь історійку з власного життя. Містер Коллінз був перейнятий тим, щоб погоджуватися з кожним її словом, дякував за кожен порожній склеп, котрий вигравав, і просив вибачення, коли йому здавалося, що виграв забагато.
Після того, як третє горня чаю витекло їй на сукню, Шарлотта підвелася і, перепросивши, схопилася за живіт та зі спотвореним від болю обличчям проказала:
— Пфобафте, вафа вельмофносте.
Леді Кетрін не зволила відповісти, а містер Коллінз із сером Вільямом так занурилися в гру, що й не помітили того, що сталося.
Елізабет дивилася, як Шарлотта, зігнувшись, зашкутильгала в найдальший кут кімнати, де припідняла сукню і вже присіла навпочіпки. Елізабет одразу ж вибачилася, підвелася й, намагаючись не привертати уваги, взяла Шарлотту попід лікоть і повела її в туалет. Там вона стала свідком того, як наступні чверть години її уражена подруга мучилася від такого тяжкого нападу хвороби, що правила пристойності не дозволяють описувати його на сторінках цієї книжки.
Столики невдовзі зібрали, місіс Коллінз запропонували екіпаж, і, погодившись, вона одразу попросила його подати. Товариство зібралося біля каміна, щоб послухати, яку погоду леді Кетрін пророкує їм на завтра. Її розповіді урвало прибуття екіпажа. І після безлічі слів подяки з боку містера Коллінза й не меншої кількості поклонів від сера Вільяма вони рушили додому. А щойно виїхали за ворота, кузен запитав у Елізабет, яке враження в неї склалося про все побачене в Розінґзі, і заради Шарлотти та висловилася про все значно прихильніше, аніж думала насправді. «Леді Кетрін Велика» стала для неї суцільним розчаруванням, і Елізабет не могла їй пробачити випадів супроти її храму та вчителя.
Розділ 30
СЕР ВІЛЬЯМ ПРОБУВ у Гансфорді лише тиждень, але й цього було досить, аби впевнитися, що дочка чудово облаштувалася. Ранками містер Коллінз возив його своєю двоколісною бідкою, показуючи околиці. А після його від’їзду сімейство повернулося до звичних справ.
Час від часу сама леді Кетрін вшановувала їх своїм візитом. І під час таких відвідин ніщо не оминало її уваги. Вона втручалася в їхні справи, роздивлялася вишивки дам і радила переробити все по-своєму, знаходила вади в умеблюванні й дорікала прислузі за недбальство. А якщо вже погоджувалася розділити з господарями трапезу, то хіба для того, щоб звернути увагу місіс Коллінз, що, як на таку родину, вона, мовляв, подає на стіл забагато м’яса.
Невдовзі Елізабет помітила, що ця поважна леді хоч більше й не долучалася до захисту батьківщини, але в справи своєї парафії втручалася щонайактивніше, і містер Коллінз переповідав їй усі, навіть найдрібніші, парафіяльні клопоти. І якщо хтось із селян виявляв невдоволення, не бажав домовлятися чи, скажімо, був надто бідним, вона одразу ж вирушала в село, щоб спробувати все залагодити; а якщо нічого не вдавалося, її всемогутній меч узгоджував усі розбіжності замість неї.
Така розвага, як обід у Розінґзі, повторювалася десь двічі на тиждень. І, за винятком того, що тепер із ними не було сера Вільяма і, відповідно, вечорами розкладали лише один гральний столик, кожен наступний візит мало відрізнявся від першого. Одного разу Елізабет попросили розважити товариство й зійтися в поєдинку з ніндзя її ясновельможності.