Пригода опівночі. Однієї дощової осені
- Автор: Гуляшки Андрей
- Серия: Абакум Захов #2
- Год: 1963
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: О. Д. Кетков
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Пригода опівночі. Однієї дощової осені». Краткое содержание книги:
Події цієї гостросюжетної пригодницької книги розгортаються в прикордонних районах народної Болгарії, куди імперіалістичні розвідки засилають своїх агентів, намагаючись перешкодити соціалістичному будівництву, підірвати економіку нової Болгарії.
Проте органи Державної безпеки вчасно знешкоджують підступні плани іноземних агентів.
Головний герой твору — вольовий, досвідчений, талановитий контррозвідник Абакум Захов. Мужньо і невтомно бореться він з прихованими ворогами, вміло викриваючи їх.
Книга пройнята ідеєю безмежної відданості батьківщині і народу.
У Радянському Союзі видається вперше.
Стовпчики цифр означали:
«Припиніть тимчасово поширювати заразу. Перервіть зв'язок з Ракіпом. Не зустрічайтесь ні з ким. Заметіть сліди. Чекайте виклику з Пловдива. Ел Тепе».
«Відчули небезпеку», — посміхнувся Абакум. Був тут і новий для нього момент: «Пловдив». Захов вирвав аркушик із записної книжки і, керуючись схемою, написав стовпчиками цифр:
«Провал через випадок з В. Повідомляють, що міліція напала на ваші сліди. Наказано перейти кордон. Заберіть з собою решту мікробів і негайно вилітайте літаком у Пловдив. Доставте за всяку ціну І. В Тешелі, об 11-й год. вечора, біля мосту вас зустріне горбань. Пароль: «Ви знаєте дорогу у Видлу?» — «Я знаю дорогу до Кестена». Виконуйте розпорядження беззаперечно. Ел Тепе».
Згорнувши аркушик так само, як був згорнутий оригінал, Абакум старанно сховав його в заглибину обгорілого стовбура.
Було близько сьомої години. З хмарного неба почало тихо мрячити. Обійшовши галявину, Абакум повернувся до Ахмеда.
— Ахмеде, — сказав він, дивлячись йому прямо в очі, — я хочу доручити тобі дуже важливу справу. Ти згоден?
Хлопець усміхнувся і знизав плечима.
— Ти сховаєшся десь поблизу і не спускатимеш очей з того обгорілого дерева. Мене дуже цікавить, чи прийде хтось сюди і чи шукатиме що-небудь біля обгорілого дерева.
— Оце й усе?
— Усе.
— А з тим чоловіком нічого не робити? — спитав здивовано Ахмед і помацав рукоятку довгого мисливського ножа.
— Ахмеде, — промовив Абакум, — він і тіні твоєї не повинен помітити, і духу твого не почути. Розумієш?
— Розумію, — зітхнув Ахмед.
— Добре пильнуй, — сказав Абакум.
Він трохи помовчав. У заростях прокричав птах, і, коли урвався його голосний крик, тиша здалася ще важчою.
— Чекатиму тебе у твоїй хатині, — промовив Абакум. — Дай мені ключ.
Роззувшись, він узяв черевики в руки, і через якусь мить його висока і трохи згорблена постать зникла в лісовому присмерку.
Через півтори години рипнули двері, і в хату зайшов Ахмед. Абакум підвівся йому назустріч. Очі в хлопця горіли вовчим блиском, ніздрі роздувались від збудження. Він зачерпнув з відра води і почав жадібно пити. Потім витер губи долонею і похитав головою.
— Колібариха, — промовив, сівши на дзиґлик біля вогнища, — Ракіпова дружина прийшла з своєю телицею і прямо туди, до обгорілої сосни. Присіла навкарачки, розгребла хвою і сховала щось за пазуху. Можна було легко перевірити, що саме вона сховала, але ж ви наказали мені тільки пильнувати добре, і я стримався. А руки в мене страшенно свербіли. Потім я пішов у село. Батько відразу повів мене за хату і звелів: «Біжи швидше і перекажи гостеві, що Колібариха зустрічалася з чоловіком біля дороги на Видлу. А Ракіп, хай йому чорт, гайнув через луку на дорогу, що веде в Тешел, зупинився перед новісіньким автомобілем і розмовляв з шофером. А потім той автомобіль поїхав, а Ракіп поліз у воду рибу ловити». Батько мені сказав, що все це бачив син Халіла Алітева, який сховався в печері над дорогою і звідти пильно стежив.
Абакум підвівся з лави й випростався.
— Ахмеде, — промовив він, — розпали вогонь.
Коли хмиз розгорівся, Абакум вийняв із скриньки рацію, поставив її на лаву, підсів до вогнища і почав складати шифровану телеграму. Через двадцять хвилин він уже передавав її у відділ полковникові Ванову:
«Синя «Волга» прямує в Софію. Забезпечте їй безперешкодне просування. Ніде і ні в якому разі не зупиняйте. Одночасно зробіть так, щоб Теофілова і Подгоров помітили, що за ними стежать. Чекайте машину і не спускайте очей з «інспектора». Заарештуйте його одразу ж після того, як він зустрінеться з Подгоровим або з Теофіловою. Лейтенант Марков хай займе місце в тому самому літаку, яким Подгоров з Теофіловою полетять у Пловдив, і весь час стежить за ними. В Пловдиві треба негайно заарештувати власника машини, на якій Подгоров і Теофілова збираються їхати в Тешел. Якщо й власник машини поїде разом з ними, то накажіть затримати його після повернення з Тешела».
Поставив «кінець» і довго сидів після цього над рацією, схиливши голову.
Ахмед стояв біля дверей, виструнчившись як новобранець. Абакум усміхнувся йому, потім склав усе в скриньку і глянув на годинник — було близько дев'ятої години. «Вони ще встигнуть на останній літак», — подумав Абакум і стомлено позіхнув.