Українська Повстанська Армія 1942-1952
- Автор: Мирчук Петр
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Українська Повстанська Армія 1942-1952». Краткое содержание книги:
Для того, хто пише її історію, це означає, що побіч винотовування й провірювання самих фактів, він мусить при кожному з них ще мозолитись розшифровуванням псевду, бо кожний бієць УПА, від Головного Командира, до звичайного рядовика, закритий для посторонніх глядачів, і навіть для своїх приятелів, псевдом, прибраним іменем. Умовини підпільної боротьби з таким безоглядним тоталістичним режимом як націонал-соціялізм та большевизм, змушують революціонерів міняти свої псевда у висліді чого одна людина виступає в різних етапах боротьби, під різними псевдами, або й вживає різних псевд у той сам час. (наприклад: інж. Роман Шухевич - відомий зразу як сотн. Щука, як Головний Командир УПА, стає відомим як ген. Тарас Чупринка, як Голова підпільного уряду України, Генерального Секретаряту УГВР - під псевдом Роман Лозовський, а як Голова Проводу ОУН - під псевдом Тур). Розкриття псевда дозволене тільки після смерти даного революціонера і то лише тоді, коли це не може стягнути репресій на його рідню, ні пошкодити справі. (При тому інтересно зазначити, що українські революціонери з Осередніх та Східніх земель, з правила не бажали собі розкривання їхніх псевд навіть у випадку їх загибелі.) Ізза цього чимало командирів покищо мусить реєструватися в історії тільки їхніми псевдами.
Крім цього, з конспіративних причин, так у фронтових звідомленнях УПА як і в підпільній літературі не подавано структури УПА і дуже часто навіть назв частин УПА, що звели даний бій. Багато документів дій УПА в воєнній хуртовині пропало, багато акцій взагалі залишились поза реєстром.
Не дивлячись на всі ті труднощі, з яких мусять випливати згадані недотягнення нашого начерку історії УПА, ми, спираючись на публіковані вже в Краю документи та додаткові інформації деяких учасників боротьби, рішились дати його до рук загалу, щоб, крім усего іншого, заохотити тих, які можуть додати певні доповнения, чи уточнення подати їх, заки ще час вспіє затерти їх в їхній пам'яті. Бо нашим обов'язком є - передати майбутності якнайточніше записані сторінки тієї великої героїчної епохи нашого народу, що називається історією УПА.
У висліді цих акцій загинуло 1.018 большевиків, переважно провідних членів НКВД (в січні - 65. лютий - 41; березень - 47; квітень - 119; травень - 123; червень - 169; липень - 141; серпень - 140; вересень - 57; жовтень - 27; листопад - 36; грудень - 53), а 368 було важко поранених (січень - 19; лютий - 21; березень - 10; квітень - 25; травень - 37; червень - 46; липень - 79; серпень - 43; вересень - 28; жовтень - 8; листопад - 27; грудень - 15).
По стороні УПА і збройного підпіля впало в тому часі 325 люда, з того 116 в зачіпних акціях і 209 в оборонних (січень - 21; лютий - 12; березень - 12; квітень - 36; травень - 44; червень 41; липень - 33; серпень - 38; вересень - 23; жовтень - 19; листопад - 14; грдень - 32). У висліді облав НКВД на ліси та поодинокі села большевикам вдалося розкрити в 1947 р. 103 бункри УПА та криївки підпільників. У дванадцяти випадках залогам бункрів пощастило прорватися пробоєм крізь вороже кільце, в 91 випадку окружені (разом 209 люда) боронились до останнього і, вистрілявши всі набої, останньою гранатою розірвали себе, щоб не попасти живими в руки ворога.
Ці статистичні дані за 1947 рік відносяться тільки до теренів УССР і не охоплюють дії УПА на Закерзонні, що про них була мова в попередньому розділі. На Закерзонні не було теж потреби переходити зимою 1946-47 рр. на нові форми боротьби.
В 1948 р. на терені УССР мало місце 1.422 акцій УПА та збройного підпілля, а саме: січень - 104 акції; лютий - 92; березень - 85; квітень - 138; травень - 96; червень - 101; липень - 137; серпень - 237; вересень - 156; жовтень - 89; листопад - 99; грудень - 88. За областями: Волинська область - 42 акції; Дрогобицька -387; Кам'янець-Подільська - 8; Київська - 2; Львівська - 274; Рівенська - 67; Станиславівська - 344; Тернопільська - 282; Чернигівська - 2; Черновецька - 12; Берестейська - 2.
Втрати большевиків в 1948 р. виносили 910 вбитими, (січень - 87, лютий - 168, березень - 119, квітень - 75, травень - 68, червень - 46, липень - 63, серпень - 98, вересень - 58, жовтень - 48, листопад - 49, грудень - 31), та 330 раненими, (січень - 32; лютий - 23; березень - 69; квітень - 26 травень - 41; червень - 21; липень - 19; серпень - 31; вересень - 29; жовтень - 11; листопад - 14; грудень - 14).
УПА та українське збройне підпілля втратило за 1948 р. 347 вбитими, в тому 122 бійців УПА та 225 членів ОУН, (січень - 43; лютий - 55; березень - 42; квітень - 32; травень - 15; червень - 18; липень - 19; серпень -17; вересень - 25; жовтень - 19; листопад - 21; грудень - 41).
У висліді безупинних облав в 1948 р. НКВД вдалося викрити 94 криївки підпільників та повстанців. Лише в 7-ох випадках всім підпільникам вдалося прорватися; в 87-ох випадках окружені величезною перевагою ворога підпільники, згл. повстанці разом 191 чоловік, обороняючись до останнього набою, в безвихідному положенні порозривали себе гранатами. Большевикам вдалося в 1948 р. теж відшукати одну підпільну друкарню ОУН (на Волині) та одно із підпільних бюр Відділу Пропаганди й Інформації УГВР (в Болехівщині). Та в обох випадках працівники підпілля гранатами запалили криївки так, що в руки НКВД не дісталися ні будьякі документи, ні живі працівники ОУН чи УГВР.
В літі 1948 р. відділи УПА перевели масові акції проти колгоспів на терені Волинської области. Спалено колгоспи в наступних селах: Первісся і Городище, ро-н Луківці; Доротище, ро-н Ковель; Гупали і Запілля, р-н Любомиль; Потапи, р-н Головно; Дубечко і Кримко, ро-н Заболоття; Ратно, Бузаки, Хотишево, Чорче, Височно і Прохід, р-н Ратно; Синово, Замшани і Мізове, ро-н Стара Вижівка; Тоболи і Ворокомич, р-н Камінь-Коширський. Большевицьку, наслану адмініистрацію колгоспів зліквідовано.
В травні-червні 1948 р. переведено подібну акцію в Львівській області, спаливши колгоспи в селах: Черниця, р-н Підкаміиь; Гаї Старобрідські, р-н Броди; Кадлубиська, р-н Заболотці; Паликорови, р-н Підкамінь; в Паликоровах вбито під час тієї акції підполк. МГБ з Києва та місцевого районового начальника МГБ. Літом 1948 спалено колгоспи в тій же області: в м. Сокаль і в селах: Боб'ятин, Волиця, Зубків, Більковичі, Ксаверівка, Спасів, Перв'ятичі, Тартаків і Шарпанці.
В вересні 1948 р. спалено колгоспи в Чернівецькій області в селах: Головчинці, Козярі, Сухівці, Шильпаки і Глиниці Малі.
Більші бої УПА з МВД-МГБ в 1948 р. мали місце:
7. січня 1948 р. біля хуторів Весела Гора, р-н Підгайці, Тернопільська область, зустрілась більша група повстанців з відділом МВД і вступили з ним в бій. На допомогу большевикам прийшли відділи МВД з довколишніх сіл. Повстанці зайняли становища в долині біля села Курдибаба, де були залишені фронтові окопи і відбивши п'ятикратний наступ большевиків, відступили ніччю в ліси. Большевики втратили в бою 45 вбитими, по стороні повстанців впало 14.
16. лютого повстанці звели бій з відділом МВД в Романові, р-н Бібрки, Львівської области, в якому згинуло 7 большевиків.
7. березня 1948 р. пвд. УПА під командою хор. Романа звів бій з відділами МВД, що робили облаву на ліс між селами Лаврів, Нанчілка і Тиха, р-н Стрілки, Дрогобицька область. В кількагодинному бою большевики втратили 19 вбитими, повстанців впало 2.
4. червня 1948 р. пвд. УПА під ком. Летуна звів бій з відділом МВД, в якому 9 большевиків було вбитими і 4 важко раненими.
9. липня 1948 р. пвд. УПА під ком. Гамалії звів бій з відділом МГБ, що переводив облаву. В бою згинуло 8 большевиків.
Бої менших відділів УПА охоплені наведеною статистикою.
Для характеристики дій УПА після переходу на нові форми боротьби, подаємо за "Бюром lнформації УГВР" ч. 7., реєстр дій за січень-лютий 1949 р., а далі докладний опис деяких акцій з пізніших місяців того ж року.
10. ІЗ ЗБРОЙНИХ ДІЙ УПА І ЗБРОЙНОГО ПІДПІЛЛЯ НА УКР. ЗЕМЛЯХ ПІД МОСКОВСЬКО-БОЛЬШЕВИЦЬКОЮ ОКУПАЦІЄЮ
(Часткове зведення за час від січня до червня 1949 р.)
В 1949 році збройна боротьба УПА і збройного підпілля на Українських Землях в СССР проти московсько-большевицьких окупантів з непослабною силою триває далі. Увійшовши в період післявоєнного миру, український визвольно-революційний рух в СССР поставив перед собою такі завдання: 1. Втримати і далі розбудувати на Українських Землях під московсько-большевицькою окупацією свою організацію, яка в умовах емгебівського і емведівського терору може існувати і діяти тільки у формі збройного підпілля; 2. Втримати і далі розбудувати серед українського народу свої ідейні та моральні позиції шляхом поширювання визвольних, самостійницьких ідей та включування в активну протибольшевицьку боротьбу якнайширших мас українського народу шляхом виховування народу в дусі революційної боротьби; 3. Ширити ідею протибольшевицької визвольної революції в усьому СССР; 4. Активною боротьбою маніфестувати перед усіма волелюбними народами світу самостійницькі прагнення українського народу. Таким чином ведеться підготова до остаточного повалення в Україні в догідний момент московсько-большевицького панування, до відокремлення України від Росії, до, побудови незалежної української держави із справедливим суспільно-економічним та політичним ладом (безклясове суспільство та демократія). Закликаючи до боротьби з московсько-большевицькими гнобителями всі інші народи СССР, український визвольний рух змагає до перебудови СССР на засаді вільних національних держрв усіх підсовєтських народів, до найтіснішої співпраці цих народів після визволення на засадах повної рівноправности; без упривілейованого становища російського народу.