Мертва кров
- Автор: Омела Михайлина
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 966-8135-10-5
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Мертва кров». Краткое содержание книги:
Інший головний герой — відомий поет Венчеслав Боголюбський також веде дивний спосіб життя — вдень спить, а вночі — приймає гостей, править верстки майбутніх книг, їздить по місту у справах… Обох головних героїв єднає те, про що ще ніхто не знає. Знають лише маги. Саме вони мають порятувати світ від опирів…
Твір став одним з переможців першого конкурсу гостросюжетного роману «Золотий Бабай».
На обкладинці книги використано фрагмент картини Van Eyck.
Три години знадобилося Венчеславу, аби елементалій досяг потрібної консистенції і сили. Тепер йому треба було дати лише зброю. Венчеслав зайшов до маленької лабораторії у сусідній кімнаті, яка колись належала покійному братові Крістіни, Вельфові, і за допомогою електричного генератора почав випускати могутні електричні розряди у заздалегідь зволожене приміщення. Було чути потріскування електричних часточок, але Венчеславу ніяк не вдавалося створити маленьку кульову блискавку. Створена ним учора блискавка вилетіла з відчиненої кватирки і рознесла на друзки невеликий пам’ятник на сусідній вулиці, але сьогоднішні зусилля Венчеслава чомусь не давали бажаного результату.
Раптом він відчув, що за його спиною відбувається щось не те, і озирнувся. З електричної розетки вилазила чи, точніше, вивалювалася сліпуча палаюча плазма у формі кулі. Венчеслав застиг на місці, відчуваючи, що найменший його порух може коштувати йому життя.
Тим часом щойно створений ним елементалій нечутно підлетів до кульової блискавки і почав пересуватися по кімнаті разом з нею. «Він же запрограмований вже», — полегшено зітхнув Венчеслав, подумавши про елементалія. Вікно було зачинене, а кульова блискавка разом з елементалієм все продовжувала повільно літати по кімнаті. Венчеслав вимкнув генератор і завмер на місці. Елементалій з кульовою блискавкою повільно проплив повз нього, і несподівано почувся дзвін розбитого скла. Озирнувшись, Венчеслав побачив у склі отвір розміром з людську голову, крізь який вилітали услід за кулею блискучі електричні часточки, наче фантасмагоричний хвіст. І щойно вони зникли, як з отвору потягло потойбічним холодом.
— Ось у чому причина, — отямився Венчеслав. Виявляється він настільки захопився своїми дослідами, що не помітив за вікном дощу з громом та блискавками, і кульова блискавка, яка вилізла з розетки, була інспірована не ним, а самою природою, а це означає, що вона буде значно могутніша за штучну, а вже елементалій донесе її туди, куди треба, і знищить суперника.
Венчеслав доторкнувся пальцем країв отвору у склі: вони були ніби оплавлені, а сам отвір мав форму ідеального кола.
Венчеслав, вже заспокоєний, сів у крісло. Тепер усе гаразд. Завтра прийде його секундант і повідомить, що дуель не відбудеться, оскільки Вольдемар Гольфштейн Готторб помер від удару блискавки…
Сидячи у Холодової в гостях, Рєпін здригався на кожен телефонний дзвоник, сподіваючись, що це нарешті Єлизавета. Адже вони так домовилися. Точніше, не домовилися, а це так, між іншим, сказала Єлизавета йому вчора увечері. Тож Рєпін і очікував. Він сьогодні про всяк випадок випросив у військового старшини Шабанова німецький автомобіль «Маулер-уніон» і приїхав на ньому до Холодової. Автомобіль був старий, але ще у пристойному стані, і, віддаючи його Рєпіну, старшина Шабанов сказав:
— Якщо допоможеш мені знайти справжнього арабського скакуна, то цей автомобіль — твій!
Тож зараз Рєпін, мимоволі згадавши про коня, неуважно слухав Буревого, який щось говорив йому про світогляд Володимира Соловйова.
Несподівано Буревий замовк і якось зовсім недоречно сказав:
— Я з вами розмовляю про Володимира Соловйова, а ви чомусь постійно думаєте про коня.
Рєпін почервонів і нічого не відповів. Він не знав, що Буревий володіє даром ясновидіння.
— Так-так, ви думаєте про коня з маленькою головою, широкими грудьми і тонкими ногами. Та це ж арабський скакун!
Рєпін від подиву втратив здатність говорити.
— Кінь цей — темного кольору, з арабським сідлом. З багатим арабським сідлом. Отже, це кінь якогось шейха. Звідки цей кінь у вашій голові?
Рєпін признався, що грошей, аби купити автомобіль, він не має, але військовий старшина Шабанов готовий віддати йому авто, якщо він дізнається, де можна купити такого скакуна.
— Вважайте, що автомобіль ваш, — сказав Буревий.
— Борисе Миколайовичу, він не продасть машину, він хоче коня.
— Ви завтра можете з’їздити до мого маєтку. Там є такий кінь. Щоправда, не першої молодості, але кінь ще не дуже старий. Мені його подарували два роки тому.
— Я не маю таких грошей, щоб купити вашого коня.
— А це — мій подарунок. Ви знаєте, від кого я його отримав? Від Абумансура, Олександрійського шейха суфістів. Коли мене телеграмою викликали в Одесу, я був здивований, але поїхав відразу. А там — кінь! Уявляєте, це — ще той кінь, на якому я їздив верхи, коли гостював у шейха в Олександрії. Благородний єгиптянин, щоб я не відмовився від цього подарунка, написав, що хоче зробити приємність не стільки мені, скільки коневі, який дуже засумував без мене. І от тепер я маю привід подарувати вам цього коня. По-перше, ваш військовий старшина Шабанов — чудовий вершник, тож кінь отримає хорошого господаря. А по-друге, ви отримаєте машину і завдяки цьому позбудетеся іншого образу, який щойно зайняв те місце у ваших думках, яке я звільнив від коня.