Крига. Частини І–ІІ

Фотограф, згорбившись над камерою, поволі методично блискав магнієм, роблячи світлину за світлиною. І що він на них згодом побачить, що збережеться на склі й відіб’ється на папері? Сніг — сніг — бліді ореоли ліхтарів — тьмяна грязюка — тьмяний брук — тьмяне небо — сірі фасади кам’яниць у перспективі широкої ущелини міста — на передньому плані хаос кутастих форм екіпажів, заблокованих у корку, — з-поміж них і з-поміж людських силуетів бухкає зблиск чистого вогню, такий ясний, що картка здається у цьому місці цілком неекспонованою — і понад ним, понад полум’ям білости, білішої від білого, в серці навислої арабески криги розпростерся лютий, лютий, масивний грім морозу, морська зірка паморозі, живе вогнище холоду, лютий, лютий, лютий понад хутряними муфтами жінок, лютий понад шапками й казанками чоловіків, лютий понад кінськими головами й каретами екіпажів, лютий понад неоновими вивісками каварень і салонів, крамів і готелів, цукерень і фруктових крамниць, лютий понад Маршалковською і Єрусалимськими Алеями, лютий понад Варшавою, лютий понад Російською імперією.

Коли ми згодом їхали до Саського й Королівською, повз Парк, мертвий від багатолітньої мерзлоти, й повз колонаду, обвішану бурульками, повз укриті засніженими навісами вежі й собор на Саському Майдані, до Краківського Передмістя, той образ — післяобраз зображення й уяви — знову й знову мене навідував, нав’язливий спогад із неясним значенням, видовисько побачене, але незрозуміле.

Чиновники нишком обмінювалися буркітливими міркуваннями, візник покрикував на необережних перехожих; буря вгамувалася, проте ставало щораз холодніше, подих застигав мені на губах, зависаючи білою хмаркою перед обличчям, спітнілі коні рухалися у хмарах липкої вологи — Королівський Замок дедалі наближався. Перед поворотом на Медову я побачив його над колоною Сиґізмунда: ув’язнений у брилі тьмяного льоду Замок — і велике гніздо лютих над ним. Фіолетово-чорний згусток сягав половини дахів Старого Міста. В погожі дні можна побачити довкола Великої Вежі застиглі в повітрі морозні хвилі. На термометрах бракувало позначок для вимірювання цієї студені. Біля багать на межі Замкового Майдану тримають варту жандарми. Коли з гнізда виморожується лютий, вони перекривають вулиці. Генерал-губернатор установив було тут кордон із драґунів Чотирнадцятого Малоросійського полку, але полк згодом відправили на японський фронт.