Чому люди тупі? Психологія дурості
- Автор: Марміон Жан-Франсуа
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7615-4
- Переводчик: Марина Марченко
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Чому люди тупі? Психологія дурості». Краткое содержание книги:
- Як інтернет і соціальні мережі роблять нас дурними
- Чому дуже розумні люди часом вірять у дурниці
- Як боротися з колективною тупістю
- Пропаганда відсталості та методи протистояння обскурантизму
У цій сміливій, часом зухвалій і відвертій історії психіатри, вчені, філософи, соціологи та письменники з усього світу пропонують нам свій погляд на людську дурість, її природу і на те, чому вона досі існує в нашому житті.
Завдяки цим розвідкам ми розуміємо тепер, чому дурень-клієнт повчає фахівця, як тому працювати, а також чому, коли ти щось загубив, завжди знайдеться дурень, який скаже: «Так, де ти його бачив востаннє?»; і що спонукає дурня казати: «Бути адвокатом легко, треба просто вивчити закони»; «Кинути курити? Треба тільки захотіти»; «Пілотувати літак? Те саме, що керувати автобусом» і так далі. Отак після лекції з квантової фізики, з якої він не зрозумів ні слова, дурень подивиться лектору в очі й промовить: «…ну, що вам сказати».
Даннінґ і Крюґер вважають навіть, що скромність мала б утримати нас від голосування, бо ми профани в економіці, геополітиці та функціонуванні інституцій, наш рівень підготовки не дозволяє ні належно оцінити передвиборчі програми, ні зрозуміти, що слід робити, щоб поліпшити ситуацію в країні… А дурень тим часом проголошуватиме в кафе: «Особисто я знаю, як зупинити кризу!..» Численні дослідження людей азійського походження показують протилежний ефект Даннінґа-Крюґера…[18] Себто схильність недооцінювати свої можливості. Отже, виходить, що в культурі Далекого Сходу, де немає традиції набивати собі ціну, немає й тенденції показувати, що знаєшся на всіх темах…
Радар дурості
Існує значно більше механізмів визначення дурості, проте закінчімо цей короткий огляд «цинічною недовірою», від якої дурень підвиду «козел» потерпає значно більше за інших[19]. Цинізм визначають як систему негативних переконань стосовно природи людини та її мотивації. Козел вельми часто вражений соціополітичним цинізмом, варто лише запитати в нього. Кілька фраз без дієслів окреслюють його щоденні міркування: «Все гниле»; «Контроль швидкості = рекет, бізнес, викачування грошей»; «Психологи? Усі шахраї»; «Журналісти? Лакузи». Він упевнений, що люди чесні тільки через страх бути впійманими. Козел живе у світі нефаховості й ошуканства. Дослідження показують, що цинічні дурні так мало схильні до співпраці й такі недовірливі, що марнують професійні можливості й, як наслідок, мають нижчий за інших дохід.
Насамкінець можна сказати, що дурень утілює в собі перебільшення різноманітних психологічних тенденцій, виявлених дослідниками. А того, хто збере їх усі, вважатимуть «королем дурнів», себто найбільшим бовдуром, якого бачив світ.
Але дурне запитання… базове для «Чи можна вивчати дурнів?», мабуть: «Чому є стільки дурнів?» Адже варто гукнути на вулиці: «Дурень нещасний!» — і всі озираються! І знов-таки наукова література дає нам відповідь, і навіть багато відповідей.
По-перше, ми обладнані радаром на дурість — ефектом негативності[20]. Це наша схильність приділяти більше уваги, надавати більше ваги, виявляти більшу цікавість до негативних речей, ніж до позитивних. Ефект негативності має суттєвий вплив на погляди людей, їхні упередження, стереотипи, дискримінацію та забобони. Удома ми одразу ж помічаємо незроблені домашні справи, а коли вони зроблені — ніколи… Отож саме завдяки викривленню в негативний бік у складному соціальному середовищі ми здатні швидше виявити дурня, ніж генія. До речі, цей ефект негативності приводить до того, що ми помічаємо більше наміру за негативною подією, ніж за позитивною. Шукаючи в домі якийсь предмет, ми маємо схильність думати, що не ми його загубили, а хтось інший заховав: «Хто брав мій…?» Наприкінці, коли щось провалюється, ми схильні думати, що за цим стоїть чийсь злий намір, що це через якогось бовдура усе пропало.
По-друге, зауважмо, що дослідники виявили фундаментальну помилку атрибуції[21]: спостерігаючи за людиною, ми пов’язуємо її поведінку радше з її глибинною природою, ніж із впливом зовнішніх факторів. У багатьох випадках висновок для нас очевидний: перед нами дурень. Отак, якщо нас швидко випереджає автомобіль, це тому, що за кермом недоумок, а не тому, що його дитину травмували в школі; коли товариш протягом двох годин не відповідає на наш імейл, це він точно образився, а не через те, що немає інтернету; якщо колега не передав нам справу, це через лінь, а не через перезавантаження роботою; якщо викладач відповідає мені сухо, це він бовдур, а не моє запитання дурне. Цей механізм також збільшує нашу схильність бачити скрізь дурнів. Ось принаймні дві причини, через які ми такі чутливі до дурості…
18
Сроки S. J. Heine, S. Kitayama, et D. R. Lehman, «Cultural differences in selfevaluation: Japanese readily accept negative self-relevant information», Journal of Cross-Cultural Psychology, 32, 434—443, 2001.
19
Сроки E. R. Greenglass et J. Julkunen, «Cynical Distrust Scale», Personality and Individual Differences, 1989.
20
Сроки P. Rozin, E. B. Royzman, «Negativity bias, negativity dominance, and contagion», Personality and Social Psychology review, 5 (4), 296—320, 2001.
21
Сроки L. Ross, «The intuitive psychologist and his shortcomings: Distortions in the attribution process», Advances in Experimental Social Psychology, vol.10, p. 173—220, 1977.