Павлiк Морозов

Замовч і не пизди! Які закони там, де бляді хтиві, Скупі, невиховані, шо при виді грошей Напустять на персидський килим слину, Нахабно сцуть пророку в домовину? Чому я, молодий, розумний, гарний, Замість того, шоб їздить у круїзи, Дивлюсь на їхні блядскії капрізи І слухаю, як ви, засранці потні, Отут патякаєте? Знаю ваші мислі Хуйові, про аршин, яким не можна міряти Росію, Бо ним ви хуя міряли у бані, І тепер він правільную цифру не покаже, А потім плакати, як крокодил підступний, Шо в нас нарід дурний і п'є багато, Шо правди ніхуя нема ніде, А згодом йобнути горілки літрів зо два, Блювать самозакохано і пиздити сім'ю: Жінок, дітей, тварин, ламати фікус — Растєніє корисне, бити посуд… О, злі єхідни, знаю мислі ваші!.. Пророчеств мудрих ви від мене ждете? Так я вам дам моїх піздюлєй страшних, ніякая Кассандра вас по яйцях ногой не впизде влучно так, как я!..

З цими словами пророк Микола пиздить обох славянських гуманістів несподіваний крик зупиняє його невдячну працю на тлі лісу з трубой і барабаном з’являється піонерський загін з Павліком Морозовим і Учителем атеїзму на чолі.