Электронная книга - «Павлiк Морозов». Краткое содержание книги:
Лесь Подерв’янський – скандально відомий український письменник і художник. Його епатажні п’єси, що були спочатку записані на аудіокасетах і CD-дисках, принесли йому велику популярність. Тепер з його творами можна познайомитися на сторінках цієї збірки. Читаючи цю книжку, ви відкриєте для себе, що герої Леся Подерв’янського, на жаль, не такі вже нереальні, як це може здатися на перший погляд, а тонка іронія та гумор автора дозволять вам ще і ще раз посміхнутися над трагікомізмом нашого життя.
Павел Власов меланхолійно лама об коліно віковічні сосни.
Раптово помічає нашу компанію і іздає страшне кінг-конпвське гарчання. Налякані радіхони разом з жирною совою безпорадно бігають у монстра між ніг і від жаху страшно кричать. Причому підступний Власов-батько, відступаючи, заманює синка до оркестрової ями. Зі звуком скинутого з дзвіниці дзвона Павел Власов валиться в яму на фаготні контрабаси.
ДІЯ ДРУГА
Гидке болото з отруйними випарами і сюрреалістичними міражами. В центрі болота стоїть вдало вкомпонований в пейзаж храм Аполлона. Храм представляє собою древнєгрецький дорічєский ордер, з капітєлямі, пропілєямі і всією положеною поїбєнню, тільки зроблений, на відміну від грецького, з дерева російським способом «в лапу». Знизу храм Аполлона опирається на дві гидкі, жовті і брудні курячі лапи. На краю болота в позі мисливців на привалі художника Пєрова сидять два розпиздяї: Савва Морозов і його друг Щукін Обидва тримають в правій руці гранчаки з горілкою, а в лівій – блядєй.
Савва Морозов
(показує гранчаком горілки на болото).
Дивись, ну гдє єщо така краса?
То Русь могучая, всього в ній до хуя —
Лісов, полєй і рек, болот, пустинь і тундри,
А также і тайги в ній сильно до хуя!..
І всюди Руссю пахнет! Человек
Здесь вольно нюхает тот запах до опиздініння…
Щукін
(саркастично).
І шо, нанюхався, а потім сам насре,
Щоб інші нюхали? І шо характерно,
Ніколи сам не убере гавно,
А так лежать полишить.
Необразований, неграмотний мужик!
Нєт, всьо-такі нам до Європи
Срать і срать єщьо.
Савва Морозов.
А нравствєнне начало?
Мужик хоча й дурний, але святий.
Його ібуть, а він вніманія на те не обраща,
І хоч полезного не робить ніхуя,
Но і не злобиться. І любить все кругом:
Растєнія, звірят і пташенят,
Також дітей, людей, дівчаток, молодиць
І бога!
Щукін.
Бога не чіпай.
Сидиш собі в болоті із блядями
Та ящиком горілки, кіряєш, як мудак,
І лупиш комарів на товстій пиці.
Не можна говорити
Про бога в такому положенії!
Та крім того, навіщо богу здався ти —
Неграмотний казьол, шо тіки вміє,
Шо кірять та жінку пиздити?
Якби отут січас з'явився бог
Чи, може, якийсь святий, шо б ти сказав йому?
Нічого б ти не видумав, окрім:
«Сідай, давай кірнем». Мудилоти!
Савва Морозов
(повчально).
Якби з'явивсь щас світлий Аполлон,
То не пришлося б нам пиздіть багато.
Він піздюлєй би нам понакидав фігурних,
Горілку він розбив би, а блядєй
Повикидав в болото, і правильно б зробив.
О, як би я
Хотів піти на прощу в гидке болото,
Де бовваніє храм святий серед лілей та жаб!
Покаявся б і гірко заридав би,
Бо наробив у жизні я багато
Хуйні усякої!..
Щукін.
Чого ж не йдеш?
Савва Морозов.
Боюся! Там страшна випь регоче по ночах,
І сом живе, шо давить бугаї,
А люди так ковта.
Альонушка сидить на камні там,
Уся зелена, пазурі в крові,
А посмішка, як в Берії. Когось чека, блядюга,
І дивиться у воду, мов дурна…
Їбав я там ходити!
Щукін.
Якщо віриш,
То тіки побажай, і храм прийде
І стане на леваді.
Не треба буде лізти у болото
І бздіти, мов шпіон в тилу врага.
Давай гукнем його, ви, бляді, теж гукайте!
Всі хором.
Еге-ге-гей, ізбушка пацавата!
Катай сюда і з нами третей будь,
Бо ми удвох, а бляді в счьот не йдуть!
Обидва розпиздяї разом з блядями бігають і кричать, утворюючи на краю болота базар. Раптом храм Аполлона з жахливим рипінням робить поворота і на жовтих курячих ногах пиздує прямо на п'яних шакалів. Обидва від жаху падають мармизами в болотні незабудки. Храм отряхує з ніг болотне гівно, водорослі і жаби.
