Носороги
- Автор: Йонеско Ежен
- Год: 1993
- Язык: украинский
- ISBN: 5-7715-0394-0
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Носороги». Краткое содержание книги:
Беранже (до Жана). Про що це ви?
Бакалійниця (до Бакалійника). Іди принеси їй пляшку вина!
Жан (до Беранже). Про носорога, таж про носорога!
Бакалійник (до Господині). В мене є чудове вино, і в таких пляшках, що не б’ються! (Зникає в крамниці).
Логік (гладячи кота в себе на руках). Мурчику! Мурчику! Мурчику!
Подавальниця (до Беранже та Жана). Що п’ємо?
Беранже (до Подавальниці). Дві ганусівки.
Подавальниця. Гаразд, пане. (Пішла до дверей у кав’ярню).
Господиня (збираючи харчі, їй допомагає Літній Добродій). Ви дуже ласкаві, пане.
Подавальниця. Отже, дві ганусівки! (Заходить до кав’ярні).
Літній Добродій (до Господині). Це пусте, люба пані.
Бакалійниця заходить у свою крамницю.
Логік (до Пана й до Господині, що збирають харчі). Збирайте їх за системою.
Жан (до Беранже). Так усе ж таки, що ви на це скажете?
Беранже (до Жана, не знаючи, що казати). Ну… Нічого. Ну й курява знялася…
Бакалійник (з пляшкою вина виходячи з крамниці, до Господині). В мене є ще й цибуля.
Логік (усе гладячи кота в себе на руках). Мурчику! Мурчику! Мурчику!
Бакалійник (до Господині). Це по сто франків за літр.
Господиня (даючи гроші Бакалійникові, потім звертаючись до Літнього Добродія, який уже все зібрав до кошика). Ви дуже ласкаві. Ах! Французька гречність! Не те, що сучасна молодь.
Бакалійник (беручи гроші від Господині). Треба в нас купувати; і вулиці не треба переходити, щоб не здибатися з якимось лихом! (Заходить до крамниці).
Жан (уже сів, але й далі перейнятий носорогом). Все-таки подія незвичайна!
Літній Добродій (підносячи капелюха, цілує Господині руку). Щасливий був із вами познайомитись!
Господиня (до Логіка). Дякую, пане, що подержали котика.
Логік віддає кота Господині. Виходить Подавальниця з почастунком.
Подавальниця. Ось вам ганусівка, панове!
Жан (до Беранже). Ви невиправні!
Літній Добродій (до Господині). Пані дозволить трохи провести її?
Беранже (до Жана, показуючи на Подавальницю, що знову зайшла до кав’ярні). Я просив мінеральної води, а вона, бач, наплутала.
Жан зневажливо й недовірливо стенув плечима.
Господиня (до Літнього Добродія). Дякую, любий пане, на мене чекає чоловік. Якось іншого разу!
Літній Добродій (до Господині). Люба пані, я сподіваюсь усім серцем.
Господиня (до Літнього Добродія).Я теж! (Очі її м’якнуть, потім вона виходить ліворуч).
Беранже. Вже немає куряви…
Жан знову стенув плечима.
Літній Добродій (до Логіка, дивлячись услід Господині).Чарівна!..
Жан (до Беранже). Носоріг! Отямитись не можу!
Літній Добродій і Логік поволі йдуть управоруч, де вони невдовзі й вийдуть. Стиха перемовляються.
Літній Добродій (до Логіка, востаннє глянувши в той бік, куди пішла Господиня). Еге ж, гарненька?