Хліб на списі. Фраґменти віршів. Переклад з давньогрецької, передмова, коментарі Андрія Содомори
- Автор: Архилох
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: ЛА Піраміда
- ISBN: 978-966-441-342-5
- Переводчик: Андрій Содомора
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Хліб на списі. Фраґменти віршів. Переклад з давньогрецької, передмова, коментарі Андрія Содомори». Краткое содержание книги:
Повість про Архілоха, яку написав відомий еллініст, доктор історичних та філологічних наук, професор Львівського університету (1953—1964 pp.) Соломон Лур’є, доповнює книгу і є виявом шани перекладача — до Вчителя.
2. В морі, що пишно так закучерявилось…»
3. «…це лежить у богів на колінах…»
4. «Похоронімо печальні дари Посейдона…»
5. «Горя ні плачучи не пригашу…»
6. «Найманця, Главку, за друга ти май…»
7. «Маю на списі щоденний свій хліб…»
8. «Я — Еніалію-владарю списом служу…»
9. «Там не пружинить при лукові лук…»
10. «Ще ж, Есіміде, ніхто, дослухаючись…»
11. «Смоква на скелі…»
12. «Гей же, вздовж лав прудкого судна…»
13. «Хтось із саійців щитом моїм нині хизується…»
14. «Міра гостинності в нас…»
Ямби[20]
Триметри
15. «На Гігесові скарби — й не погляну я…»[21]
17. «На обрії он з моря, мов осла хребет…»
18. «Та це не та місцина, люба й мила нам…»
25. «[За вдачею, від роду] — я хижак таки…»
6
«В морі, що… закучерявилось…»: у Гомера «гарно завите кучерями» волосся — у богинь та жінок; Архілох уперше надає цьому епітету метафоричного значення, чим увиразнює трагізм ситуації.
7
«…лежить у богів на колінах…» — стародавні вважали, що саме коліна — місце особливої життєвої снаги.
8
«…білий… покров…» — покійників перед спаленням обгортали в біле.
9
«Гефест» — метонімічно: вогонь.
10
«Похоронімо…» — тих, хто пускався у морську подорож найбільше лякало те, що коли вони потонуть, то їхні тіла вже не спалять і не поховають (див. «Невгамовний», с. 112).
11
«…на списі… хліб…» — тричі повтореним «на списі» (én dory) Архілох наголошує на своєму сповненому небезпек житті — суворому житті воїна. Вислів можна розуміти і в прямому значенні: простий воїн носив на списі свої пожитки; можна — й у переносному, як це у «Слові о полку Ігоревім»: «А мої куряни… — з кінця списа годовані». Ті два вислови, між якими пролягли тисячоліття, подібні не лише змістом, а й тональністю: Архілох, хоч і нарікає на своє суворе життя, а проте саме воно є предметом його гордості: він не принижується зароблянням грошей торгівлею чи ремісництвом; він, сказати б, «сам собі пан». Про ісмарське вино, із Фракії, — також Гомер («Одіссея», IX, 196–198). Цей двовірш, дарма що вкрай лаконічний і простий, справляє перекладачеві особливі труднощі. Годі обійтись тут без «затички» (вислів Григорія Кочура). Ось його переклад: «Хліб мій на списі замішаний; теж і вино я на списі / Маю ісмарське, і п’ю, спершись на списа також». У текст, бачимо, таки прорвалися «затички» («теж», «також»): без них (дивна річ!) обійтися тут годі. А ще — своєрідний звукопис першотвору: весь двовірш озвучений якимось дуже чистим і голосним — «én dori» (на списі). Повторене тричі: на початку й наприкінці першого вірша (обрамлює його) і посередині — другого. У перекладі втрачаємо і цей порядок, і, щонайголовніше, — звучання вірша, гармонію; тут уже не зарадять жодні зусилля перекладача, щоб адекватно відтворити першотвір; можна — хіба що наближуватись.
12
Еніалій — Арес, бог війни. Слова поета мимоволі сприймаємо як заперечення відомого у пізніші часи вислову: «Inter arma silent Musae» — Серед зброї тихнуть Музи.
13
Докладність, з якою описано ближній, лице-в-лице, бій, дає змогу припускати, що не з переказів, а особисто поет-воїн мав змогу пересвідчитись у бойовій вправності евбейців; дарма що то його вороги, — віддає належне їхній мужності.
14
Не зважати на чиюсь думку (опінію), а вивіряти свої вчинки згідно з власним судженням — одна з головних засад поета. Несподіваний перегук — уже в нових, християнських, аксіомах: «Усе щастя — у нас самих, і в цьому — наше благо. Були б ми нещасливі, якби наша порядність залежала від чужої думки. Такими є твої якості, такою — постава (talis et tantus es), яким є ти сам у собі, і — з погляду Бога» (із латиномовних «Щоденних вправ у побожності католицького священика»).
15
«Смоква на скелі» (syke petraia) — асонансний перегук зі Скіллою на скелі (Skylle petraia), що «згубу несла для супутників наших» (Гомер. Одіссеї, XII, 231).
16
Пасифіла (дослівно: «люба всім», а чи «вся — для всіх») — насмішлива назва повії.
17
Фраґмент дає змогу побачити Архілоха за веслуванням на судні під час нічної подорожі морем.
18
С а і й ц і — фракійське плем’я, з яким воювали пароські колоністи із Тасосу.
19
Поет, пориваючи з ідеалами героїчної доби (воїн будь-що мав зберегти у бою свій щит), відверто, наче хизуючись, зізнається у втраті щита, накликаючи на себе постійну ганьбу й насмішки співвітчизників. Що для Архілоха було життєвими реаліями, те для пізніших поетів, які використовували мотив втраченого щита (Алкей, Анакреонт, Горацій), — літературною традицією, яка снується ще з «Одіссеї» (XIV, 277).
20
Ямб як жанр (різка сатира, гострі випади проти когось) найчастіше представлений або ямбічним триметром з цезурою після п’ятої або після сьомої півстопи, як-от:
21
Далі нумерація порушена, оскільки в наше видання включено лише цілісні вислови, а окремі слова не ввійшли.
22
Г і г е с — знаний своїми багатствами перший цар Лідії (бл. 685—652 pp. до P. X.). Перший європейський лірик — уперше протиставляє себе тим, хто з нечистими помислами рветься до влади, прагне збагачення. Ця життєва позиція Архілоха знайде у поетів різних народів і часів численні відлуння; чи не найяскравіше, вже на порозі нашої доби, — у римського елегійного поета Тібулла: «Інший хай горне собі рудого золота копи… / Я ж — убогість обрав…»
23
«…мов осла хребет…» — метафорично — про скелю, що височить на Тасосі.
24
С і р і с — ріка в Нижній Італії на південь від Метапонта, що на північному березі Тарентської затоки, де греки теж мали свою колонію.