Річки Лондона

— Де взагалі можна дістати биту такого розміру?

— У «Крамниці великих бит»? — сказала Леслі.

— Спробуймо глянути на його обличчя, — сказав я.

— «Бити для великих хлопчиків», — сказала Леслі.

Я ігнорував її та дивився далі. Вбивство тривало менше, ніж три секунди, лише три кадри: на першому підготовка, на другому удар, а на третьому наслідки. Четвертий кадр спіймав Шапку Смурфа, коли той розвертався: профіль у три чверті, в якого стирчали підборіддя та великий гачкуватий ніс. На наступному кадрі Шапка повертався туди, звідки прийшов. Тепер він ішов повільніше, досить безтурботно, наскільки можна було судити з такого відеозапису. Палиця зникає через два кадри після вбивства — і знову я не зміг знайти, куди вона ділася.

Я подумав, чи немає можливості покращити зображення облич, і почав шукати відповідну функцію.

— Ідіот, — сказала Леслі. — Відділ розслідування вбивств це й без тебе мав зробити.

Вона була права. Відео вже мало посилання на покращені зображення Вільяма Скірміша, СВІДКА А та вбивці в шапці смурфа. Всупереч тому, що показують у серіалах, покращення відеозапису має межу. І байдуже, якщо зображення цифрове — якщо інформації немає, її немає. Тим не менш, хтось із лабораторії добре постарався, і попри те, що всі три обличчя були нечіткі, щонайменше було очевидно, що це три різні людини.

— На ньому маска, — сказав я.

— Ти починаєш вигадувати, — сказала Леслі.

— Подивись на підборіддя та ніс, — сказав я, — таких не буває.

Леслі вказала на коментар до цього зображення:

— Схоже, слідчі згодні з тобою.

До файлу доказів додавався список «заходів», одним із пунктів якого було «перевірити місцевих виробників і продавців театральних і маскарадних костюмів». Пріоритет цього пункту був дуже низький.

— Ага! — сказав я. — Отже, це може бути одна людина!

— Як можна перевдягнутися за дві секунди? — спитала Леслі. — Не вигадуй.

Усі файли доказів пов'язані посиланнями, тому я вирішив перевірити, чи вдалося слідчим відстежити, куди СВІДОК А пішов від місця скоєння злочину. Виявилося, що вони не змогли цього зробити, хоча пошуки цього свідка мали високий пріоритет. Я був готовий побитися об заклад, що буде прес-конференція із закликом до свідків. Зокрема на ній звучатиме фраза «А особливо ми зацікавлені в розмові з…»

Смурфову Шапку відстежили вздовж усієї вулиці Нью-Роу (саме туди він пішов і за словами Ніколаса), але потім він зник з камер спостереження в провулку Св. Мартіна. Згідно зі списком «заходів», половина команди, що займалася розслідуванням, наразі прочісувала навколишні вулиці, шукаючи можливих свідків і докази.

— Ні, — сказала Леслі, вгадавши мої думки.

— Ніколас…

— Привид Ніколас, — виправила мене Леслі.

— Ніколас з обмеженою тілесністю, — виправив її я, — правильно розповів мені про те, як убивця наблизився до жертви, про спосіб нападу та про причину смерті. Також він правильно назвав напрямок, куди втік убивця, і ми не маємо жодного кадра, на якому було б одночасно видно СВІДКА А та Смурфову Шапку.

— Смурфову Шапку?

— Підозрюваного у вбивстві, — сказав я. — Мені треба повідомити про це слідчих.

— І що ти скажеш старшому інспекторові? — спитала Леслі. — «Я зустрів привида, і він сказав мені, що СВІДОК А надів маску і скоїв убивство»?

— Ні, я скажу, що до мене підходив потенційний свідок, який хоча й пішов раніше, ніж я встиг з'ясувати його ім'я та адресу, надав цікаву інформацію, яка потенційно може сприяти успішному завершенню слідства.

Принаймні, цього було достатньо, щоб Леслі замислилася.

— І ти вважаєш, що це врятує тебе від процесуального відділу?

— Щонайменше, це варто спробувати.

— Цього недостатньо, — сказала Леслі. — По-перше, вони вже займаються СВІДКОМ А, у тому числі розглядають можливість того, що на ньому була маска. По-друге, ти міг отримати всю цю інформацію з цього відео.

— Вони не знатимуть, що я мав доступ до цього відео.

— Пітере, — сказала Леслі. — На цьому відео видно, як комусь відбивають голову. Воно пошириться всім інтернетом ще до кінця цього дня, і це за умови, що його ще не показали в ранкових новинах.

— Тоді я створю нові напрямки розслідування, — сказав я.

— Ти зібрався шукати свого привида?

— Хочеш зі мною?

— Ні, — сказала Леслі. — Оскільки завтрашній день — найважливіший день решти моєї кар'єри, я ляжу в ліжко рано з чашкою какао та примірником довідника працівника поліції.

— Що ж, це навіть добре, — сказав я. — У будь-якому разі я вважаю, що вчора він тебе злякався.