Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту

8. Мудрість - подруга 1-8; вона дорадниця володареві 9-18; від Бога походить 19-21

1 Могутньо простягається вона від краю і до краю | і керує усім доладно. 2 Злюбив я її і розшукував від молодости своєї, | і намагався її взяти собі за дружину; | та й закохавсь я в її вроду. 3 Взаєминами з Богом прославляє рід шляхетний, | і Всеволодар її полюбив; 4 вона бо втаємничена в Боже знання | і діла його визначає. 5 Коли багатство - набуток, у житті пожаданий, | то що ж від мудрости багатше, яка все чинить? 6 Коли ж розум усе чинить, | то хто, з усього, що існує, більший мистець від неї? 7 І коли хтось любить справедливість, | то плоди її трудів - чесноти, | бо вона навчає поміркованости, розсудливости, | справедливости й мужности; | а над них нема нічого кориснішого в людському житті. 8 Коли ж хто бажає ширшого знання, | то вона знає давне і вгадує майбутнє, | відає слів звороти й загадок розгадки, | знаки й чудеса наперед знає, | події діб і часів. 9 Отож постановив я взяти її до себе, щоб жити з нею, | знаючи, що вона буде мені дорадницею в добрім | і втіхою у клопотах;! смутку. 10 З-за неї матиму славу в громаді | і, бувши молодим, - пошану в старших. 11 На суді мене знайдуть бистроумним, | в очах вельмож я збуджуватиму подив. 12 Коли мовчатиму, вони будуть на мене чекати, | а заговорю, - будуть уважати; | як протягну свою розмову - | на уста покладуть собі палець. 13 Я осягну безсмертя через неї | і лишу вічний спомин тим, що після мене прийдуть. 14 Правитиму народами, і люди будуть мені піддані. 15 Страшні тирани, почувши про мене, злякаються, | у громаді виявлюсь добрий, а на війні хоробрий. 16 Увійшовши в хату, спочину біля неї, | бо товариство з нею гіркости не має, | ані спожиття - досади, | лише веселощі та радість. 17 Роздумувавши так сам із собою | і міркувавши в своїм серці, | що безсмертя існує в поєднанні з мудрістю, 18 що в дружбі з нею - насолода шляхетна, | що в трудах її рук - багатство невичерпне, | в постійнім приставанні з нею - розум, | і слава - брати участь у розмові з нею, | -ходив я, отже, скрізь шукаючи, | як би її собі придбати. 19 А був із мене гарний хлопець, | і дістав я - на щастя - добру душу, 20 чи радше, бувши добрим, увійшов я в безплямне тіло. 21 І зрозумівши, що інакше її не осягну, | якщо Бог мені її не дасть, | - і це вже належало до розсудливости: знати чий вона дар, - | звернувсь я до Господа й моливсь йому | та й сказав з усього серця мого: