Якщо кров тече [UK]

Чак простягає до неї руки, сміючись і клацаючи пальцями.

— Ходи, — каже він. — Ходи сюди, сестричко, потанцюємо.

***

Джареду здається, що вона не піде — виглядає соро­м’язливою; але вона повільно підходить до чоловіка в сірому костюмі. Можливо, Чарівний Капелюх справді чарівний.

— Танцюйте! — каже один з хлопців у береті, а інші підхоплюють і плескають долонями в ритмі, який стелить Джаред:

— Тан-цюй-те!

Дженіс видає усмішку, що говорить «ох, та якого біса», кидає сумочку до Чакового портфеля й бере його за руки. Джаред уриває те, що робив раніше, й перетворюється на Чарлі Воттса, молотячи, наче солдат. Містер Бізнесмен крутить дівчиною, кладе руку на її тонку талію, притягує до себе й проводить її квікстепом повз барабани майже до рогу будівлі «Волґрінс». Дженіс відсторонюється, сварить його пальцем, ніби кажучи «диви який шкідливець», тоді повертається й хапає обидві Чакові руки. Ніби вони тренувалися разом сотню разів, він робить ще один видозмінений спліт, а вона проскакує між його ногами — ризикований рух, що розкриває обмотану спідницю до верху гарненького стегна. У натовпі кілька разів йойкають, коли вона торкається пальцями однієї руки землі, а тоді знову підскакує вгору. Вона сміється.

— Годі, — каже Чак, плескаючи себе по грудях. — Не можу…

Вона підскакує до нього й кладе руки на плечі — і він усе-таки може. Він ловить її за талію, обкручує навколо своїх стегон, а тоді обережно ставить на хідник. Підіймає її ліву руку, а вона прокручується під нею, наче розпалена балерина. За ними вже стежить десь сотня людей, вони заступили весь хідник і висипаються на дорогу. Юрба вибухає новими оплесками.

Джаред ще раз пробігається барабанами, б’є в тарілку, а тоді переможно підносить палички вгору. Чак і Дженіс дивляться одне на одного, обоє задихані. Чакове волосся, яке тільки почало сивіти, прилипло до спітнілого чола.

— Що це ми робимо? — спитала Дженіс. Тепер, коли барабани затихли, вона здається спантеличеною.

— Не знаю, — каже Чак, — але це найкраща штука, що сталася зі мною за не знаю скільки часу.

З Чарівного Капелюха пересипається через край.

— Ще! — гукає хтось, і юрба підхоплює.

Піднято немало телефонів, готових уловити наступний танець, і дівчина має такий вигляд, ніби готова. Але вона молода. Чак витанцювався. Він дивиться на барабанщика і хитає головою. Барабанщик киває, показуючи, що розуміє. Чак міркує, скільки народу встигло зреагувати й зняти на відео перший танець і що подумає його дружина, коли побачить його. І син теж. А як відео стане вірусним? Навряд чи, але коли так, то воно докотиться до банку, і що вони подумають, коли побачать, як їхній представник на конференції в Бостоні вимахує ногами на Бойлстон-стріт із жінкою, що за віком могла бути його донькою? Або чиєюсь молодшою сестрою. Чим він щойно думав?