Донор для небіжчика
- Автор: Левандовский Борис
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-7831-83-3
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Донор для небіжчика». Краткое содержание книги:
І всю цю маячню довелося вислуховувати більше години в кабінеті заввіділення — стояти й вислуховувати, немов якийсь хлопчисько, що нашкодив! Ще й після божевільного чергування, двох екстрених операцій! Здавалося, півміста потрапило в одну величезну аварію і захлинається в крові…
У такі дні йому хотілося зробити щось… із ким-небудь із пацієнтів. Наприклад, скориставшись можливістю залишитися наодинці з потерпілим в автомобільній катастрофі… пройтися без анестезії тупим скальпелем по відкритих переломах, а потім щедро полити це криваве місиво з роздроблених кісток, шматків плоті й сухожиль йодом. Чи кислотою. Може, окропом? А потім…
(«…ти зможеш робити з ними все, що захочеш… УСЕ! АБСОЛЮТНО ВСЕ!»)
…подивитися, що з цього вийде. Чи накачати через анус за допомогою великої клізми концентрований розчин хлору, який прибиральниці використовують для дезінфекції туалетів. Чи розведене у воді негашене вапно, а потім піднести до виходу прямої кишки запалений сірник… У такі моменти він раптом ловив себе на тому, що навіть про сам принцип дії міркує зовсім не як лікар, а як божевільний експериментатор… У цьому було навіть щось дитяче… Але він практично ніколи не позв’язував цих думок із хлоп’ячими снами далекого минулого про маленького пухкого лікаря Ай-Болитя.
Подібні бажання були болісними. Зазвичай, Лозинський намагався переключитися на щось інше, іноді навіть залишав несподівано палату реанімації, щоб привести в порядок думки й заспокоїтися.
Іноді закрадалася підозра, що він страждає якимось психічним розладом (професійним?), причиною якого запросто могли бути шість років служби польовим хірургом в Афганістані. Але хоч би що там було, він сподівався, що ніколи не дозволить собі чогось подібного. Ніколи. А якщо почне розуміти, що воно сильніше…
Хоча, можливо, саме тут і таїлася найбільша небезпека — коли він це зрозуміє, може бути вже занадто пізно…
Коли жовтки цілком просмажились, Лозинський переклав яєшню зі сковорідки на тарілку й почав вечеряти.
Ну й нехай! Зрештою, на їхній лікарні світ клином не зійшовся, і Земля не змінить орбіти, якщо він піде звідти сам. Ще не відомо хто кого позбудеться — вони його чи він їх! Таким було остаточне рішення.
Раптом із кімнати донісся приглушений стук, наче щось упало на підлогу…
Лозинський завмер, а потім повільно підвівся. Голова моментально перестала боліти.
Прислухався.
Це, мабуть, звалилася на підлогу книга, яку він читав перед виходом на роботу й залишив на краю тумбочки. Збірка детективів…
Лозинський зайшов у кімнату, намагаючись втримувати в полі зору весь її простір.
Ти знаєш, — запитав він себе, дивлячись на збірку детективів, що лежала біля тумбочки, — що деякі предмети мають властивість падати на підлогу, якщо їх кинути де попало? Чув про закон всесвітнього тяжіння?
Тільки звідки в нього це дивне відчуття чужої присутності..
Лозинський нагнувся за книгою… і раптом завмер, уже не сумніваючись у присутності стороннього…
Що це було? Рух? Чи, може…
Єдине він знав напевно: на його території — невідомий ворог!
Лозинський схопив із тумбочки довгу викрутку, обернувся навколо своєї осі й зайняв позицію спиною до стіни.
Уся кімната була перед ним як на долоні: сховатися було просто ніде.
Однак, обертаючись, він бічним зором устиг помітити щось гнучке і стрімке, що метнулося в сторону. Настільки стрімке, що інерційність зору не встигла визначити напрямок руху цього… кого?
Чого?..
Лозинський продовжував оглядатися.
— Гаразд! — мовив він уголос, звертаючись невідомо до кого, але хтось явно перебував у кімнаті, і, виставивши трохи вперед свою імпровізовану зброю, повільно, крок за кроком, перетнув кімнату по діагоналі. — Досить морочити мені… голову, чорт візьми! Такі фокуси зі мною не пройдуть, зрозуміло?
Ніякої реакції…
Зосередившись, Лозинський продовжував рухатися кімнатою, вичікуючи, коли невідомий суперник видасть себе сам. Питання типу «хто» й «навіщо» його зараз не цікавили. Всьому свій час…