Бійцівський клуб

«Ми — середні сини історії, виплекані телебаченням з вірою в те, що коли-небудь станемо мільйонерами, кінозірками та рок-ідолами, проте ми ними не стали. І ми щойно це зрозуміли, — каже Тайлер, — не жартуй з нами, потворо».

Космічна мавпочка знову притисла ганчірку з ефіром до схлипуючого комісара, доки він не відключився.

Інший загін одягнув його і повернув із псом додому. Після того він мав зберегти секрет. І ми більше не чекали на облави бійцівських клубів.

Його Високоповажна Честь повернувся додому нажаханим, проте недоторканим.

«Кожного разу, коли ми виконуємо ці домашні завдання, — каже Тайлер, — люди з бійцівського клубу, яким нема чого втрачати, усе більше залучаються до проекту “Каліцтво”».

Тайлер на колінах біля мого ліжка каже: «Закрий очі і дай мені свою руку».

Я закриваю очі, і Тайлер бере мою руку. Відчуваю губи Тайлера на місці його цілунку.

«Я сказав, що, коли ти почнеш говорити про мене позаочі, ти більше мене не побачиш, — сказав він. — Ми не дві окремі людини. Коротше кажучи, коли ти прокидаєшся, ти береш контроль над тілом і робиш усе, що тобі заманеться, проте тої миті, коли ти засинаєш, я беру гору, і ти стаєш Тайлером Дерденом».

Але ж ми билися, кажу. Тої ночі, коли винайшли бійцівський клуб.

«Насправді, ти бився не зі мною, — каже Тайлер. — Ти себе в цьому переконав. Ти бився з усім, що ненавидів у своєму житті».

Проте я ж тебе бачу.

«Ти спиш».

Та ти ж орендував будинок. У тебе була робота. Дві роботи.

Тайлер каже: «Замов із банку свої проплачені чеки. Я орендував будинок на твоє ім’я. Гадаю, почерк на чеках за оренду збігатиметься з тими нотатками, що ти для мене набирав».

Тайлер витрачав мої гроші. Не дивно, що я постійно перевищую кредит.

«Стосовно робіт, гаразд, чому, гадаєш, ти так втомлюєшся? Ку-ку, це не безсоння. Як тільки ти засинав, я прокидався і йшов на роботу, чи до бійцівського клубу, чи куди там ще. Тобі пощастило, що я не влаштувався змієловом».

Кажу, а що тоді з Марлою?

«Марла любить тебе».

Марла любить тебе.

«Марла не бачить між нами різниці. Того вечора, коли ви зустрілися, ти назвався вигаданим ім’ям. Ти ж ніколи не називався справжнім іменем на групах підтримки, ти, двоєдушний мудаче. З того часу, як я врятував їй життя, вона гадає, що тебе звуть Тайлер Дерден».

Отже, оскільки я знаю про Тайлера все, він просто щезне?

«Ні, — каже Тайлер, продовжуючи тримати мою руку. — Якщо ти не хочеш, я не висовуватимусь. Продовжуватиму жити тим самим життям, що й раніше, проте, якщо спробуєш мене наїбати, прикуєшся до ліжка ланцюгом чи жертимеш слонячі дози снодійного, будемо ворогувати. І я тебе дістану».

Бля, що за маячня. Це сон. Тайлер — проекція. Він — дисасоціативне особисте порушення психіки.