Дияволи з "Веселого пекла"
- Автор: Самбук Ростислав Феодосьевич
- Серия: Скарби "Третього рейху" #1
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник "
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Дияволи з "Веселого пекла"». Краткое содержание книги:
Через двадцять років американському полковнику Грейту і колишньому гауптштурмфюреру СС Ангелю вдається натрапити на сліди захованих скарбів. Перед цим вони займалися таємною продажею дівчат у гареми Близького Сходу, та пошуки скарбів виявилися вигіднішим бізнесом.
В романі «досліджуються» біографії колишніх есесівців, показується, що і зараз вони не склали зброї, хоч і маскуються під добропорядних бюргерів, — йдуть на шантаж, обман, вбивства заради своїх підлих цілей.
І все ж примусив себе йти далі.
Перебираючись з каменя на камінь, Анрі раптом побачив, як неподалік у морі щось зблиснуло, буцімто хтось запалив сірника чи на мить увімкнув ліхтарик. Прислухався — жодного звуку. Можливо, здалося? І все ж, не маючи жодної надії, погукав:
— Ей, хто там? Рятуйте!..
У відповідь хтось крикнув незнайомою мовою і спрямував на берег промінь ліхтаря.
— Рятуйте! — уже щосили закричав Анрі і замахав руками.
Його помітили з човна. Почувся сплеск весел, і через деякий час човен наблизився до берега. Анрі про щось запитували, та він не розумів, що говорять люди на човні, стояв по пояс у воді і повторював:
— Врятуйте мене, я зірвався!..
Його знов освітили ліхтарем, і човен ткнувся носом у камінь зовсім поруч. Хтось простягнув руку, і Анрі, ще не вірячи своєму щастю, знеможено перевалився через борт. Рибалки-марокканці з цікавістю дивилися на нього. Анрі показав їм на жестах, що впав зі скель, — вони цокали язиками і недовірливо посміхалися.
— Танжер… — сказав їм Анрі і показав у бік міста.
Рибалки зрозуміли його, та враз заговорили щось швидко, мотаючи головами. Анрі простягнув їм кілька монет.
— Танжер! — повторив.
— О-о! — рибалки одразу ж сіли на весла й погнали човна до міста. Висадили Анрі поблизу порта, розшукали таксі, розповівши щось шоферові. Той трохи розумів французьку. Савіль пояснив йому, що хоче поговорити по телефону, й подзвонив Дубровському: не міг же з'явитися в готелі у такому вигляді.
Серж запитав стурбовано:
— Де ти і що трапилось?
Бонне підняв на ноги поліцію…
Анрі не дав йому договорити:
— Я зараз приїду до готелю, ти чекай на мене напроти, винеси тільки мені костюм і черевики.
— Що з тобою?..
— Час не терпить… — Анрі повісив трубку.
За чверть години він був уже коло готелю, де на нього чекали Дубровський і Бонне.
… Анрі лежав у ліжку, біля нього примостився на стільці Сергій, а Бонне, заклавши руки за спину, ходив по кімнаті. Видно було, що комісар нервувався і тамував гнів. Анрі вже встиг розповісти їм про все.
Першим заговорив Дубровський:
— Треба класти тебе в лікарню. Рука — рукою, а можливо, ще й пошкодив щось усередині…
— Навряд чи, — заперечив Савіль стомлено. — Я б відчував…
Бонне зупинився біля ліжка. Мовив категорично:
— Вранці ми покладемо вас у приватну лікарню. Аби ніхто не знав, що вам удалося врятуватися.
Анрі здивовано підняв брови.
— Для чого? — не зрозумів. — Зараз ви зробите наліт на «Грайливих лялечок», і я певен…
— А-а… — махнув рукою Бонне і знов почав ходити по кімнаті. — Ви самі не розумієте, скільки шкоди заподіяли.
Савіль обурився.
— Мені вдалося встановити, — почав із досадою, — що у «Грайливих лялечок» перебувають дівчата, вивезені з Франції.
— Ми б установили це на день-два пізніше і одразу б накрили всю зграю. А тепер…
— Вони ж упевнені, що я загинув, і навряд чи вживають якихось заходів.
— Тут ваша перша помилка. — Бонне осідлав стілець, спершись підборіддям на спинку. — Маємо справу із старими вовками, мадам Блюто, напевно, вже заховала своїх лялечок так, що вдень з вогнем не знайдемо.
Дубровський дивився на комісара з цікавістю.
— У вас абсолютно логічне мислення, Люсьєн, — зауважив. — Наскільки я зрозумів, ви пропонуєте блокувати нічний клуб і з'ясувати, там наші дівчата чи їх вивезли.
— Я цього не говорив, — запротестував Бонне, — але ви вгадали хід моїх думок. Крім того, поки Ангель не знатимете, що ми встановили нагляд за клубом, він вільно спілкуватиметься з мадам Блюто. І з вашою допомогою, Серж, ми довідаємось, де вони з полковником мешкають. Зараз я зателефоную до мого друга з поліцейського управління, він допоможе мені розробити детальний план операції. — Зіскочив зі стільця, забігав по кімнаті, втупившись у підлогу, буцімто там залишилися сліди злочинців. — Тепер усе залежатиме від нашої спритності і вміння законспіруватися, — продовжив весело, — бо грати доведеться не з простачками. Мені подобається ця гра. А вам, Серж?
Дубровський не погодився:
— Волів би ніколи в житті не стикатися з такими типами.
— Але ж ви можете стати знаменитістю! Якщо цей Ангель і справді той самий Ангель, газети піднімуть галас, а ви — першовідкривач.
— Я хотів би, щоб восторжествувала правда, а галас…
— Не кажіть, слава є славою, і ваша журналістська зірка швидко піде вгору. Це буде сенсація: російський журналіст сам, можна сказати, власноручно затримує відомого есесівця.