Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
- Автор: Паолини Кристофер
- Серия: Спадок #3
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-966-08-3879-6
- Переводчик: Александр Леонидович Ушкалов
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри». Краткое содержание книги:
Найперше — це обіцянка своєму двоюрідному братові Рорану визволити його кохану Катріну з полону короля Галбаторікса. Але не тільки це. Ерагон дав клятву вірності і варденам, і ельфам, і гномам. Тож коли тривога охоплює повстанців і небезпека чатує на них з усіх боків, Вершник дракона має зробити свій вибір — вибір, що визначить його долю не тільки на просторах Імперії, а й поза ними, вибір, що згодом стане для нього справжнім випробуванням.
Ерагон — одна-єдина надія на звільнення від тиранії. Чи зможе цей звичайний юнак об'єднати армію повстанців і здобути перемогу над королем?
Орин трохи помовчав, поглядаючи на дівчину спідлоба, а потім сказав:
— Я вірю тобі. Але чи варта вірність племен аж такої великої жертви? Насуадо, ти не звичайна людина, і ми, у разі чого, не зможемо так просто знайти тобі заміну.
— Вірність племен? Ні… Мій учинок справить враження не тільки на племена, і ти це знаєш. Це надихне всіх варденів, а що може бути більш важливим?
— Ти ще скажи, що вардени перемогли б Галбаторікса, якби ти сьогодні померла… Померши сьогодні, ти б просто змарнувала своє світле життя, залишивши після себе хаос і безлад.
Правду кажучи, Насуада пила і вино, і медовуху, й інші міцні напої, проте щоразу вона намагалася бути обачною зі своїми словами й учинками, інакше б хтось інший міг уважати себе вищим за неї. Однак зараз дівчина сп'яніла від болю, тож стримувати себе було куди важче. Пізніше дівчина зрозуміла, що змогла б відповісти Оринові ввічливіше навіть після трьох кухлів гномівської чорничної медовухи з медом. Але зараз вона не втрималась:
— Ти хвилюєшся, ніби якийсь стариган, Орине! Я мала це зробити і я це зробила. І говорити про мій учинок зараз немає жодного сенсу… Ніде правди діти, я дуже ризикувала. Але ми ніколи не переможемо Галбаторікса, якщо не будемо танцювати на краю крутої скелі. Орине, ти король і мусиш розуміти, що небезпека — то ніби капелюх, який людина вдягає тоді, коли вона наважується вершити долі інших людей.
— Я добре це розумію, — відповів Орин. — Я й моя родина захищали Сурду від Імперії кожен день свого життя, доки вардени ховались у Фартхен Дурі, сподіваючись на щедрість Ротгара. — Із цими словами він круто повернувся, так, що поли його накидки здійнялися в повітря, і вийшов з намету.
— Це дуже необачний вчинок, моя пані, — зітхнув Джормандер.
Цієї миті Фарика смикнула Насуаду за пов'язку, від чого дівчина аж здригнулася, а потім прошепотіла:
— Знаю. Завтра я виправлю свою помилку.
КРИЛАТІ НОВИНИ
Після цих слів Насуада поринула в забуття, вивести з якого її вдалося лише Джормандеру. Він торсав її за плече й щось голосно говорив, однак дівчині знадобилося аж кілька хвилин для того, щоб зрозуміти, що саме він каже:
— …дивись на мене, чорт забирай! Ось так! І не здумай засинати, бо більше ніколи не прокинешся.
— Можеш мене відпустити, Джормандере, — сказала Насуада й вичавила жалюгідну посмішку. — Зі мною вже все гаразд.
— А мій дядько Ундсет був ельфом!
— Хіба?
— Ха! Ти така сама, як і твій батько, ніколи не зважаєш на небезпеки! Але знаєш, різні там племена можуть гнити у своїх кривавих звичаях, скільки їм заманеться, однак ти маєш негайно пустити до себе цілителя! Адже в такому стані ти не можеш тверезо мислити!
— Саме тому я й чекала, доки настане вечір. Бачиш, сонце вже майже сіло, і сьогодні я можу спокійно відпочити, а завтра зроблю всі справи, які вимагатимуть моєї уваги.
Фарика обережно схилилась над Насуадою з другого боку:
— Ой, пані, як же ви нас тоді налякали!
— І, правду кажучи, ще й досі продовжуєш лякати, — буркнув Джормандер.
— Мені вже справді ліпше, — Насуада рвучко звелась на стільці, незважаючи на те, що її руки пронизав пекучий біль. — Ви обоє можете бути вільні, зі мною нічого не станеться. Джормандере, пошли звістку Фадавару, що він може залишатись ватажком свого племені, якщо присягне мені на вірність як своєму воєначальникові. Фарико, прошу тебе, коли будеш повертатися, перекажи, будь ласка, знахарці Анжелі, що я на неї чекатиму. Вона люб'язно згодилась зробити мені кілька цілющих припарок.
— Я не залишу тебе саму в такому стані, — заявив Джормандер.
Фарика й собі заперечно кивнула:
— Вибачайте, моя пані, але я цілком із ним згодна. Це дуже небезпечно.
Тоді Насуада зиркнула на вхід до намету, аби переконатися, що ніхто з Нічних Яструбів не стоїть надто близько, щоб почути їхню розмову, а потім прошепотіла:
— Я не буду сама.
Джормандер здивовано звів брови, а на обличчі Фарики промайнуло занепокоєння.
— Я ніколи не буваю сама. Невже це так важко зрозуміти?
— Ти маєш іще когось, хто про тебе піклується, моя пані? — поцікавився Джормандер.
— Так, маю.
Джормандер і Фарика виглядали вкрай стурбованими.
— Насуадо, — мовив Джормандер, — твоя безпека — це моє життя, і я маю знати, хто ще тебе охороняє і з ким ти бачишся.
— Ні, — м'яко відповіла вона, однак, побачивши ображені й водночас обурені очі Джормандера, відразу ж додала: — Не думай, що я сумніваюсь у твоїй вірності, але це має бути моєю таємницею. Заради спокою власного серця я мушу мати кинджал, який ніхто більше не зможе бачити: зброю, заховану в рукаві, якщо вам так завгодно. Можете вважати це моєю примхою, проте в жодному разі не думайте, що я вами незадоволена.