Рент. Усна біографія Бастера Кейсі

Тіна Щосьтам: Один випадок, «Ягуар X-тайп», Вакс каже: «Ти можеш у це повірити?» Однією долонею він ляпає — бам! — по шкіряному керму зі словами: «Ти можеш повірити в таке, блядь, жлобство! Заощадити й погодитися на колеса “тобаго” — не на “протесу”, навіть не на “кайман”»[57]! Утопивши газ, Вакс вискакує переднім правим колесом на хідник, досить далеко, щоби вирвати одну із цих сталевих поштових скриньок, що вибухає іскрами, й уламками, й білими конвертами, поки колесо не гупає глухо в канаву, так і не скинувши нижче сорока.

Лінн Коффі: Між іншим, Ваксман брав гонорари за звільнення від розкішних машин. Переважно це були машини, які ось-ось мали бути втрачені в брудненькому процесі про розлучення. Або автомобілі, які власник не міг більше утримувати. Або просто афера зі страхуванням. Або просто на зло.

Певний посередник передавав Ваксману ключі та конверт із готівкою, як правило, із двома-трьома сотнями доларів, а тоді казав йому, де знайти авто. Власник полишав місто, дбаючи про алібі на ті кілька днів, поки Ваксман міг насолоджуватись їздою. До того часу, поки господар повертався, щоб заявити, що його машину вкрадено, Ваксман уже встигав спустити її під укіс у місці, де її не судилось знайти.

Шот Даньюн: Щоб мені здохнути, я бачив, як люди зупиняються посеред похорону, покійник осміхається собі в труні, старенькі леді схлипують, а люди зупиняються, щоб змінити музику. Поставити Моцарта замість Шумана. У музиці вся сіль.

Значення цього факту просто неможливо переоцінити.

Скажімо, ви прямуєте на південь федеральною автострадою, вишиваючи сам-один по центральній смузі та слухаючи АМ-радіо[58]. Поруч вигулькує тягач, що везе ліс або бетонну трубу, кріпильний ремінь лускає, і вантаж гепається на тонколистовий дах твоєї маленької тарадайки. Розплющений цілою горою бетону, ти лежиш прошарочком, точнісінько як м’ясний салат, поміж шарами сталі та скла. І з цим останнім, швидким тріпотінням твоїх повік, дивлячись крізь довгий тунель на Світло Боже та на свою бабусю, яка йде, щоб тебе обійняти, — чи захотілося б тобі почути по радіо ще одну рекламу: про мегакрутий, суперповний, пов’язаний із закриттям підприємства, із банкрутством — із чим хочеш — розпродаж автозвуку?

Тіна Щосьтам: Інший момент, можливо, на нашому третьому побаченні — «Додж Вайпер», Вакс розводиться про те, як клієнти вимивають і натирають, розбирають кожнісінький дюйм свого авта, перш ніж передати гроші та ключі. «Це як дивитися на цих акторок, — каже він мені, — цих жінок, які фарбують і завивають волосся, манікюрять нігтики, гладенько виголюють і вкривають засмагою ніжки, а вся ця біганина тільки для того, щоб з’явитись у порнофільмі з груповухою».

Вакс скеровує цього «Вайпера» вниз по бетонних сходах у парку, залишаючи за собою довгий слід із залишків нашої вихлопної системи та підвіски, та каже: «Мала, я міг би ридати за цими бездоганними нафарбованими нігтиками, якби вони не були такими, блядь, дурнуватими».