Рент. Усна біографія Бастера Кейсі

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Починаючи з Санта Клауса як когнітивної вправи, дітей спонукають приймати ту ж модель реальності, яку приймають інші їхні однолітки. Навіть якщо ця реальність очевидно вигадана та недолуга, віру заохочують подарунками, які підтримують і розвивають звичні культурні омани.

Найвидатнішим консенсусом сучасного суспільства є система дорожнього руху. Спосіб, яким потік незнайомців може контактувати, розділяючи свою путь, у більшості своїй подорожуючи без пригод. Досить одного незгодного водія, щоб перетворити все на анархію.

Ехо Лоуренс: Коли задня машина стукає передню, наречених кидає на ремені безпеки, їхні вельони хльоскають з такою силою, що на обличчі з’являється сип, який гравці звуть «мереживний опік». Кожен занудний день завдовжки в сто років — усі вони вибухають, щоб наповнити ці півмиті. Це імпульс.

Тут час стискається, доки не вибухне вповільненою миттю, що може тривати роки.

Машина, заради якої ти затягав пасок, сплющується, стає меншою, але твоє життя розплющується. Стає більшим. Повертається до справжніх розмірів, а то й більших. Наречені на узбіччі, які злісно жбурляються білим рисом, — вони просто намагаються розтягти цю мить. Вичавити імпульс до решти.

Шот Даньюн: Тіна й «акула» більшають у нашому задньому вікні, регочучи й нахиляючись уперед так сильно, що аж вітрове скло пітніє від їхнього дихання. Їхній бампер стукається в наш зад праворуч, наші ресори й амортизатори вищать. Їхні передні колеса крутяться так близько, що парктронік Ехо починає пищати. Пищить дедалі швидше. Ближче нема куди, колеса «акули» відривають одну з наших бляшанок, які волочаться по землі, решту розплескують, перетинають мотузку. Так близько, що парктронік Ехо починає звучати як один безперервний писк.

Рент нахиляється вперед, щоби потріпати Ґріна по високо підбитому плечу смокінга, й каже: «До речі, вітаю».

І все ще оглядаючи золоту монету, Ґрін питає: «З чим?»

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Увічнення Санта Клауса та Великоднього Кролика прокладає шлях подальшій соціалізації — включно з прийняттям дорожніх правил, які дозволяють величезній кількості водіїв змішуватись на наших шляхах. В додаток наполягають на тому, що подорож — це спосіб дістатись якогось захопливого фінішу, і тому хвилювання й небезпеки дороги варто звести до мінімуму. Увічнюють хибне твердження про те, що сама по собі мандрівка нічого не значить.

Шот Даньюн: Тіна й «акула» відривають у нас ще одну бляшанку, знов гуцають нас у зад, трохи відступають. Сміючись. Рент каже: «Ви…» — і він хитає пальцем на Ґріна та Ехо, кажучи: «Ви одружились…»