Втеча майстра Пінзеля
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Грані-Т
- ISBN: 978-966-465-009-7
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Втеча майстра Пінзеля». Краткое содержание книги:
Роман, написаний відомим письменником Володимиром Єшкілєвим, є однією з версій останніх місяців життя Пінзеля. Проте він сподобається не лише прихильникам письменника і поціновувачам майстерності Пінзеля. Роман сповнений містичними подіями й релігійними настроями. Та це й не дивно, адже сюжет розгортається на Західній Україні середини XVIII століття, коли чаклунство не було дивиною. А людину, наділену талантом, сприймали як слугу диявола.
* * *
Серед найвидатніших європейських митців XVIII століття немає скульптора більш загадкового, ніж Іоанн Георг Пінзель. Тільки в останні десятиліття, завдяки зусиллям шанувальників його творчості, спадщина Пінзеля починає відкриватися. Та все ж стоїмо перед загадкою: чому Пінзель двісті років був забутим, як це сталось і з тепер широковідомим Антоніо Вівальді? Справжній же глядач і поціновувач творчості майстра починає з'являтись лише зараз, на початку XXI століття. А дослідники тільки-тільки розпочинають шлях до його постаті й загадкової творчості. Ця книжка, написана відомим письменником Володимиром Єшкілєвим, є однією з версій останніх місяців життя Пінзеля.
— Наступне замовлення Вам буде від мене.
— Яка глибока символіка! — висловила своє остаточне захоплення Анна Стефанія. — Я поставлю цю статую у своєму будуарі.
Раптом Пінзель почув тихий голос мальтійця:
— Ви таки мали рацію, Яне. Вічності спекотно в оселі Хаоса.
Цієї миті з чаркою підвівся Сіромський і оголосив тост:
— Шановне панство! Бачимо, що сьогодні воскресла велич давнього світу, явивши нам нового Фідія (Сіромський повів чаркою в бік Пінзеля) та нову Сапфо[58] (вклонився ясновельможній), вип'ємо ж за плідне й глорифікантне з'єднання Краси й Майстерності, що явить світові таку статую, яка славою своєю переважить Венеру з Мілосу і «Давида» Мікеланджело!
— Глорія! — підтримали гості.
— О яке вдале й доречне порівняння ясновельможної з великою Лесбійкою! — зауважила Сіромська. — Я дивуюся, чому серед живих картин, що ми бачили, не було «Сапфо й Анакторії[59]»? Якби ця юна італійка Карбонадо явила нам образ ніжної Анакторії, я б не погордувала взяти на себе роль Сапфо.
— Наш друг Комаровський запитав би Вас, пані, чи доречно для правдивої шляхтянки з доброго роду оголеною та намащеною представлятися у живих картинах, — пожартував Зуб.
— Ми всі служимо Красі і Природі, — відповіла Сіромська. — Все натхненне Природою — доречне. Я знаю, що тіло моє молоде, прекрасне і звабливе. Я не боюся показати його Вам, навіть поряд з видатними принадами Карбонадо. До речі, кавалере, — звернулася вона до Анцо, — ви як відомий знавець давньої поезії могли б нам прочитати щось із Сапфо? Кажуть, Ви написали цікаві коментарі до поем Лесбійки?
— Так, чарівна пані, написав. Мене зацікавили порівняння, які зустрічаються в поезіях Сапфо.
— О, як цікаво! — зааплодувала Сіромська.
— Сапфо, наприклад, порівнює молоду дівчину з колісницею.
— З колісницею? — здивувався Ланський.
— Коли в дівчини довгі ноги, то таке порівняння вдале! — розсміялася Сіромська. — Трійко жеребців якраз уміщується між двома її ніжними голоблями.
— В давньогрецьку квадригу запрягали чотирьох, — нагадав дружині Сіромський.
— Треба спробувати, дорогенький, — Сіромська погладила чоловіку лисину. Зуб і Ланський зареготали.
— Ще одне цікаве порівняння, — продовжив мальтієць. — Сапфо порівнювала любовну жагу зрілої жінки до юної дівчини з містеріями зніяковілого тяжіння Землі до свіжості молодого Місяця.
— Невже так було, кавалере, — спитала Анна Стефанія, — що так званий любовний «філотос» лесбійок часів Сапфо передбачав навіть спільне кохання трьох дівчат, так би мовити, «а trois»?
— Такі свідчення існують, ясновельможна. Зокрема, у відомих «Листах Алкефона» згадуються священні троїсті шлюби дівчат в ім'я Деметри Елевсінії, давньоеллінської богині таємних посвят.
— Ці містерії слід негайно відродити, — запропонувала Сіромська. — Ми з Карбонадо та ясновельможною вступимо в троїстий шлюб й утрьох станемо Великими Жрицями Деметри. А пан Пінзель побудує для нас храм богині.
— Я не дам тобі розлучення, — сміючись, зауважив її чоловік.
— Одне одному не заважає. Ти теж будеш жерцем, мій котику. А в еллінської Деметри були жерці-чоловіки, кавалере?
— Здається, тільки кастрати.
— О, яке доречне співпадіння! Мій чоловік — старий імпотент. Це майже те саме, що кастрат, правда ж дорогенький, — Сіромська цьомнула чоловіка в щоку.
— Лишилося запитати в Карбонадо, чи вона погоджується на посвяту в жриці, — підтримала Сіромську лібертенка.
— Так покличте її!
За кілька хвилин акробатка приєдналася до товариства. Вона знову була у тій прозорій накидці, в якій подавала магові келих і череп. Накидка не приховувала жодної з принад Карбонадо. Пан Бальманський, по праву руку від якого посадили акробатку, нервово засовався, а його дружина втратила настрій.
— Дівчинко, — звернулася до Карбонадо Сіромська, — чи готова ти вступити зі мною і ясновельможною в троїстий Деметрійний шлюб?
— Я буду там, де буде моя ясновельможна пані.
— Віват! — вигукнула Сіромська і зобразила пафосну фігуру. — Ми втрьох відродимо містерії Деметри! Я замордую Вас коханням, о мої наречені панни, о мої жриці! О, мої чарівні наречені, мій клітор вже напружився й зволожився, наче жрецький жезл, занурений у вівтарний мед.
58
Давньогрецька поетка 7 століття до н. е. Жила на острові Лесбос, була вихователькою майбутніх наложниць для грецьких царів.
59
Одна з вихованок Сапфо та її коханка.