Втеча майстра Пінзеля

Поки гості лібертенки віддавали належне наїдкам і напоям, наложники та наложниці розважали їх сороміцькими живими картинами. Серед них були «Фавни залицяються до німф в Аркадійському лісі», «Олена, шаленіючи від пристрасті, віддається Парисові», «Тріумф Пріапа», «Юпітер і Ганімед», «Оглядини Естер», «Гарем царя Соломона» та інші маньєристичні комбінації переплетених голих тіл. За інших обставин товариство приділило б більше уваги цим порноскопічним вправам. Але після того, що сталося в Залі Оргій, настрій у більшості присутніх був пригнічений. Тільки невгамовна Сіромська не без дотепності коментувала живі картини. Особливо вона знущалася з хлопчика, котрий зображав Ганімеда, присилуваного хтивим Юпітером.

Яблоновська з іронічною посмішкою на обличчі витримувала коментарі Сіромської, але на запитання: «З якого це пациківського стійла, люба княжно, вишкребли цього Ганімеда?» зауважила, що хлопчик гарний, а критичне ставлення до нього Сіромської пояснюється лише її особливими смаками.

— Щоб відрізнити криві ноги від струнких, не треба мати ніякого «особливого смаку», — відбила контратаку лібертенки Сіромська.

— Може пані Сіромська хоче роздивитися Ганімеда детальніше? — припустив Зуб.

— Тільки разом з Вами! — знайшлася Сіромська. — Тоді це буде глибоке дослідження!

Присутні розреготалися, а обличчя юнака, що супроводжував Зуба, вкрилося червоними плямами.

В останній з живих картин, що була присвячена любовним пригодам Царя Соломона, радикально звільнена від одягу Карбонадо грала роль Цариці Савської, й усі присутні змушені були одностайно визнати, що врода акробатки надзвичайна, рідкісна і досконала. Сіромська навіть підбігла до живої картини, щоб зблизька роздивитися поміжніжжя акробатки.

— Божественні форми! Діана і Венера в одному тілі! — визначила вона.

Анна Стефанія просяяла й навіть дозволила Сіромській поцілувати Карбонадо в губи. Та, під схвальні вигуки товариства, обцілувала усе.

— Пане Пінзелю, — голосно звернулася вельможна лібертенка до скульптора, — я тут і зараз, при всьому присутньому панстві, замовляю Вам статую Карбонадо з білого мармуру в повний зріст! Я хочу увіковічнити цей шедевр Всемогутньої Природи! Така краса заслуговує на Вічність!

— Віват ясновельможній! — вигукнув пан Ондзер і всі підхопили його вигук. 

— Скільки ж то коштуватиме така статуя? — спитав в Пінзеля радник Сімакович. 

— Залежно від якості мармуру. 

— А приблизно?

— Кілька тисяч злотих.

Гості перезирнулися. Тепер настав час тріумфу Пінзеля. До столу на знак Яблоновської служки підкотили платформу з його шедевром. Білий вісон сповз з «Двох Свобод», і Майстра огорнули оваціями. Гриф і дівчина знову підкорили глядачів. «Яка краса, яка грація!» — вигукувала Сіромська, підстибувала й аплодувала. Її чоловік нахилився до Пінзелевого вуха і сказав: