Василь Стус: життя як творчість
- Автор: Стус Дмитро Васильович
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Факт
- ISBN: 966-359-029-7
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Василь Стус: життя як творчість». Краткое содержание книги:
Розрахована на широке коло читачів: від учнів до науковців.
Nobody knows how to explain the mystery of fame. Often a person who has spent all his life at the very core of events falls into oblivion right after his death. Vasyl Stus became renowned only after his reburial in 1989. What was the reason? His poetry? His heroic life? His irreconcilable position? Or his ability to be compassionate?
In his attempt to answer these and other questions, the poet’s son Dmytro masterfully combines the objective data of Vasyl Stus’s biography with his own private recollections and observations about his father. His book offers a paradoxical interrelation of contexts combining the highbrow scientific with fiction-like styles.
This book shows Vasyl Stus through the eyes of his son and researcher against a background of “belated nation-making”.
For a wide circle of readers: from students to academics.Введите сюда краткую аннотацию
Проте основний масив поетичної продукції молодого Стуса складають вірші-шкіци, вірші — учнівські замальовки, на яких відточувалася версифікаторська вправність.
Не дивно, що, за свідченнями друзів, Стус майже не читав їм своїх текстів, а на поетичній студії в Т. Духовного більше виступав як критик: він уже розумів, якими має бути простір його віршів, але поки лише шукав його.
Цією, надміру вимогливою, позицією Василя значною мірою пояснюється факт незначної кількости віршів того періоду, що залишилися в його архівах. Майже всі вони збереглися в сінях старого батьківського будинку, бо поет майже не переписував їх до пізніших зошитів, вірші з яких згодом неодноразово піддавалися ще не одному ретельному відбору та переробці. Головним недоліком цих творів є невміння стисло та образно передавати настрої, стани, думки. Поет іще шліфував вправність у використанні метафор, вчився епічності, шукав шляхів розкриття внутрішніх станів людини через зовнішні вияви. Його вірш ще був обтяжений необов'язковими й невмотивованими красивостями, відчувався брак структурности й концентрації поетичного тексту. Щоби досягнути останнього, він багато працює з класичними формами вірша, шліфуючи поетичну техніку.
Не зовсім зрозуміло, чому В. Стус вирішив назвати цей вірш ноною, адже класичній формі цієї строфи в його вірші відповідає лише кількість рядків — дев'ять[181]. І якщо заміна хорею на ямб тут цілком припустима, то недотримання жорстких умов у римуванні 3-го, 6-го та 9-го рядків — ні. Зрозуміло, що не йдеться про незнання розмірів античного віршування. Швидше можна говорити про свідоме жертвування формальним каноном задля змісту та свідомим обмеженням себе дев'ятьма рядками (можна сказати — слідуванням духу нони), у яких мусиш розкрити тему. Так поет-початківець лікував себе від багатослів'я й патетики.
Надмір зовнішньої романтики, властивий раннім віршам Василя Стуса, є закономірним етапом росту й пояснюється як молодим віком самого поета, так і романтичними настроями, що панували в суспільстві.
Цілком природним є й те, що тематично центральне місце поміж творів 20-річного юнака посідає любовна лірика. Звісно, більшість таких віршів були досить банальними й не мали жодної цінности вже навіть для 30-річного Стуса. Проте окремі тексти таки залишилися. Один із таких віршів, який має не банально-романтичне, а реалістичне й до певної міри навіть цинічне осмислення любовної теми, Стус пізніше включив до своєї першої збірки «Круговерть»:
Маємо доволі прагматичне ставлення до того, що в текстах більшости поетів того часу псевдоромантично й фальшиво оспівувалося як перше кохання. У Стуса про кохання навіть не згадується — фіксуються лише відчуття, думки та вчинки під час набуття першого любовного досвіду. Того, яким, не переймаючись, можна пожертвувати, як тільки він стане на заваді внутрішньому самовдосконаленню, самоформуванню, самотворенню. Надто високою була виставлена Стусом планка прагнень, аби дозволити випадковим захопленням чи зустрічам стати на заваді. Треба було працювати над собою, адже в останні роки навчання Стус добре усвідомлював, наскільки більше треба йому — селянському синові — працювати, аби частково компенсувати брак знань, які діти зі заможніших верств населення без надзусиль отримують у дитинстві.
179
Василь Стус. Твори у чотирьох томах (шести книгах). 3 додатковими 5 і 6 (у двох книгах) томами. Т. 1: кн. 2: Поетичні твори, що не ввійшли до збірок (1958—1971). — Л.: ВС «Просвіта», 1994, С. 11.
180
Василь Стус. Твори: T. 1: кн. 2. — С. 26.
181
«Нона — строфа з дев'яти рядків переважно хореїчного розміру і з римуванням: аабвгбвгб. Особливе значення тут має потрійна рима, яка об'єднує третій, шостий і дев'ятий рядки». Див.: В. M. Лесин, О. С. Пулинець. Словник літературознавчих термінів. — К.: Рад. школа, 1965, С. 246.
182
Василь Стус. Твори. Т. 1: кн. 1 — С. 1.