Таргани
- Автор: Несбё Ю
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
- ISBN: 978-966-03-6507-0
- Переводчик: К. Г. Дуброва
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Таргани». Краткое содержание книги:
«Стоп», — подумав було Харрі й відразу почув свій власний крик:
— Бий його!
Й Іван завдав удару.
Харрі не стежив за рахунком. Він не бачив, як рефері підняв руку Івана в повітря, не бачив вай — обходу переможцем чотирьох кутів рингу. Він дивився на сиру, потріскану цементну підлогу перед собою, де із червоної кривавої калюжі намагалася видертися якась комаха. Вона потрапила в круговорот подій та випадків і загрузла в крові. Він знову був в іншій країні й прокинувся тільки тоді, коли його торкнулася чиясь рука.
— Ми перемогли! — прокричала Ліз прямо йому у вухо.
Вони нудилися в черзі, щоб отримати свої гроші в букмекера, як раптом Харрі почув знайомий голос, що говорив норвезькою:
— Щось підказує мені, що інспектор зробила правильний вибір, не розраховуючи на одну лише удачу. У такому випадку прийміть мої вітання.
— Так, — сказав Харрі, обернувшись. — Старший інспектор Крамлі стверджує, що вона експерт у цій справі, так що ви недалеко від істини.
І він представив старшого інспектора Єнсу Брекке.
— Ви теж робили ставку? — запитала Ліз.
— Один мій друг натякнув мені, що супротивник Івана злегка застуджений. Прикра застуда. Цікаво, до яких істотних наслідків вона може привести, чи не так, міс Крамлі? — Брекке, широко усміхаючись, повернувся до Харрі: — Я вирішив насмілитися й запитати, чи не могли б ви мене виручити, Холе. Я взяв сюди із собою дочку Мольнеса й повинен відвезти її додому, але тут на мобільний подзвонив важливий клієнт зі СІЛА, так що тепер мені терміново потрібно в офіс. Знову хаос, долар пробив стелю й коштує кілька автобусів, набитих батами.
Харрі глянув у той бік, куди показував Брекке. Там, притулившись до кам’яної стіни, стояла Руна Мольнес в адідасівській футболці з довгими рукавами; її раз у раз закривали глядачі, що вибиралися зі стадіону. Не помічаючи штовханини, вона дивилася в інший бік.
— Коли я вас тут помітив, то відразу згадав, що Хільде Мольнес казала, що ви зупинилися в посольській квартирі біля річки. Так що не доведеться робити гак, якщо ви разом візьмете таксі. Я обіцяв її матері… — І Брекке змахнув рукою, немов показуючи, що материнська тривога, зрозуміло, зайва, але обіцянку, якщо ти її дав, краще все-таки виконати.
Харрі глянув на годинник.
— Звичайно ж, він одвезе її, — заявила Ліз. — Бідна дівчина. Не дивно, що мати за неї хвилюється.
— Ну звичайно, — підтакнув Харрі, видавивши усмішку.
— От і добре, — сказав Брекке. — Але в мене ще одне прохання. Чи не будете ви так люб’язні забрати й мій виграш теж? Це покриє видатки на таксі. А коли щось із цієї суми залишиться, то можна перевести в який-небудь фонд для вдів поліцейських або ще кудись.
Він віддав Ліз свій чек і зник. Коли та побачила суму, її очі зробилися круглі.
— Чи знайдеться стільки вдів? — із сумнівом промовила старший інспектор.
Розділ 22
Руна Мольнес не дуже зраділа, довідавшись, що її збираються проводжати додому.
— Спасибі, сама дійду, — заявила вона. — У Бангкоку навряд чи набагато небезпечніше, ніж у центрі Ерсти в понеділок увечері.
Харрі ніколи не бував у центрі Ерсти в понеділок увечері, а тому піймав таксі й відкрив перед дівчиною двері. Вона неохоче сіла в машину, буркнула свою адресу й стала видивлятися у вікно.
— Але ж я веліла їхати у бік «Рівер-Гарден», — сказала Руна за деякий час. — Хіба ви живете не там?
— Я так розумію, що спершу треба доставити додому вас, фрекен.
— Фрекен? — розсміялася вона й глянула на нього: вона успадкувала темні очі від матері. Майже зрослі брови робили її чимось схожою на хюльдру з норвезьких казок. — Так каже тільки моя тітка. А вам скільки років?
— Людині стільки років, на скільки вона себе почуває, — відповів Харрі. — Я особисто відчуваю себе років на шістдесят.
Вона із цікавістю розглядала його.
— Мені хочеться пити, — раптово вимовила вона. — Якщо ви пригостите мене, то можете потім провести до дверей.
Харрі знайшов адресу Мольнесів у щоденнику від «Спа-ребанкен Нор», такі він регулярно отримував у подарунок від батька на кожне Різдво. Дивлячись у свої записи, він спробував порозумітися з таксистом.
— Припиніть, — вставила вона. — Я буду вимагати відвезти нас у «Рівер-Гарден», і він подумає, що ви просто намагаєтеся допомогти мені. Ви що, хочете скандалу?