Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України
- Автор: Полтавець Валерія Володимирівна
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: РВВ ЛАВС
- ISBN: 966-8129-69-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на викладачів, аспірантів, студентів і слухачів юридичних навчальних закладів і факультетів, а також на тих, хто цікавиться питаннями кримінального права.
Серйозною негативною характеристикою особи є вчинення злочину протягом іспитового строку, призначеного відповідно до ст. 75 КК України. Саме тому Пленум Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 р. "Про практику призначення судами кримінального покарання" справедливо рекомендував судам не застосовувати повторно до таких осіб звільнення від відбування покарання з випробуванням під час справи про новий злочин”[286]. Обґрунтованою видається також рекомендація судам не застосовувати до таких осіб більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, оскільки вчинення ними злочину в період відбування покарання, як правило, негативно характеризує цих осіб і не може свідчити про істотне зниження ступеня їх суспільної небезпечності. У зв’язку з цим уявляється доцільним доповнити абз. 4 п. 10 цієї постанови, виклавши його таким чином: "Виходячи з того, що відповідно до ч. 2 ст. 75, ч. 3 ст. 78 КК вчинення протягом іспитового строку нового злочину є підставою для направлення засудженого для відбування призначеного покарання, рекомендувати судам не застосовувати повторно до таких осіб звільнення від відбування покарання з випробуванням під час розгляду справи про новий злочин, та не застосовувати до таких осіб більш м’якого покарання, ніж передбачено законом".
Аналіз судової практики дає підставу говорити про недостатню увагу судів до дослідження психічного стану винного, його психологічних особливостей. Водночас у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 р. "Про практику призначення судами кримінального покарання" як і в раніше чинних постановах Пленуму з цих питань не надається яких-небудь роз’яснень щодо врахування психічних і психологічних особливостей винного. Ще в 1980-х роках на це звертала увагу Н.С. Лейкіна, яка зазначала, що "у суддів немає чіткого уявлення про те, якою мірою психологія конкретного злочинця повинна враховуватися при вирішенні питання про покарання"[287]. Проте врахування психологічних особливостей винної особи при призначенні покарання є вагомою складовою оцінки особистих ознак конкретного винного: темпераменту, віху, статі й інших природних властивостей, що впливають на поведінку.
Правильно писав відомий психолог С.Л. Рубинштейн, що у формуванні особи істотну роль відіграють психологічні властивості людини. На його думку, "будучи зумовлені зовнішньою дією, психологічні процеси зумовлюють поведінку, опосередковуючи залежність поведінки від об'єктивних умов"[288].
Психологічна характеристика особи складається з динамічних тенденцій — потреб і мотивів, установок, ціннісних орієнтацій і відносин особи; можливостей, що реалізуються за допомогою задатків, здібностей, обдарованостей, інтелекту, а також характеру та самопізнання[289]. Саме тому при призначенні покарання важливим завданням суду є оцінка й урахування таких особистих ознак, що дозволить сформувати уявлення про психологічну характеристику особи винного, визначитися з випадковістю або закономірністю вчинення ним злочину, установити причини вчиненого[290] і на основі цього обрати міру покарання, максимально ефективну для досягнення мети покарання. Виявлення психологічних особливостей особи винного є умовою розкриття певних процесів індивідуальної свідомості особи, її реакції на призначене покарання.
Принципове значення має не просто злочинна мотивація, а саме такі стани людської психіки, як стрес[291], афект, реакція на випадкову ситуативність та інші. В.М. Кудрявцев, виходячи з того, що будь-який злочин є актом людської поведінки, наголошує, що тут має місце психологічно довільна активність особистості, тобто така активність, за якої усвідомлюються поставлена мета й мотиви і залишається наявність контролю за самим процесом антисуспільної поведінки[292]. Мова йде про свідому поведінку, яка для суб’єкта наповнена певним змістом, у тому числі й негативним. При цьому особливий інтерес для суду при індивідуалізації покарання має встановлення змін у меті та мотиві вчинення діяння, наприклад, коли особа, яка мала намір із помсти вбити всіх членів родини свого недруга, залишила живими дітей і старих з відчуття жалості[293].
286
Абзац 4 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 р. "Про практику призначення судами кримінального покарання"/ / Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 6 (40). — С. 16.
287
Див.: Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность. — Л., 1968. — С. 117–118.
288
Див.: Рубинштейн С.Л. Принципы и пути развития психологии. — М.: АН СССР, 1959. — С. 122.
289
Див.: Аверин В.А. Психология личности: Учебное пособие. — СПб.: Иэд-во Михайлова В.А., 1999. — С. 56.
290
Поєднання, наприклад, таких властивостей характеру, як імпульсивність, агресивність, відчуженість, асоціальнісгь, висока чутливість у сукупності з антисуспільними поглядами в певних осіб може бути причиною вчинення злочину. У зв’язку з цим установлення таких ознак характеру дозволяє більш точно визначити причини вчинення злочину.
291
За оцінкою МОТ, розплатою за прогрес у сучасному суспільстві є стрес. У Великобританії стрес призводить до втрати 10 % національного доходу. Американським фірмам стрес коштує 200 млрд. $ на рік (див.: Коломиец В. Еще раз о стрессе // Персонал МАУП. — К., 1996. — С. 168.
292
Див.: Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования. — М., 1998. — С. 16.
293
Див.: Ситковская ОД. Психологический комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. — М.: ЗЕРЦАЛО, 1999. — С. 62.