Світ не створений
- Автор: Лаюк Мирослав
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-575-9
- Переводчик: Мирослав Лаюк
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Світ не створений». Краткое содержание книги:
А потім знову був ліс… Угорі щось гуділо.
— Вертоліт.
— Що він тут робить?
— Може, хтось загубився — шукають.
— Нам треба подзвонити до Галі, маминої сестри, попередити, що ми через тиждень приїдемо.
— Я вже подзвонив, вона нас чекає.
— А Льоня буде вдома?
— Галя про нього щось мутно відповіла.
Нарешті вони вийшли з темені. На пагорбах розмістилося ще кілька хат, але їхня — то будівля з червоною металочерепицею, єдина тут така.
Земля крізь мох проблискувала вологою, хоч дощ не йшов. Земля м’якла і впускала в себе, ніби вона вже не земля, а вода. Очевидно, десь поряд тік струмок. Він ще не знайшов свого річища, просто виліз із-під землі й потік через траву й мох у пошуках. Ноги вгрузали в червону, майже вишневу глину. Висихаючи, вона стає м’яким каменем, який місцеві називали «циганським милом». Діти ж нею обмащувалися й грали в індіанців, не знаючи, що саме в цих місцях саме їхні предки могли так само себе розмальовувати для ритуалів, про які вже ніхто не пам’ятав.
На Інну й Сергія, які морочилися з глиною, вибіг табун коней. Інна заховалася за батьком, але той пішов вперед, розмахуючи довгими руками, як крилами, — коні зупинилися. Що ближче він підходив, то більш наляканими вони здавалися. Раптом всі коні зірвалися, як виграний джекпот, і завернули в інший бік.
Господині, Євдокії, не було. Зате біля ошатної хати, оббитої бежевим пластиком, сидів чоловік. На лавці поряд — три банки з живими зміями, що билися об скло й сичали.
— Сьогодні в мене удача: буває так, що тижнями не можу навіть одну зловити, а тут — зразу троїця. Я раніше, дурний, ходив не зрозуміло де — вишукував потоками й болотами. Але недавно зрозумів, що на зрубі живуть цілі кубла!
— А чого вони там водяться?
— Не знаю. Рубати ліс — зло, змія — зло. Однопартійці, виходить.
— Чого ж змія зло, якщо ви нею рак лікуєте?
— Це приборкане зло. От радіація — зло, але якщо вона в реакторі, якщо її тримати там, то виходить енергія, тобто добро.
— А чого ви гадюк не заливаєте спиртом?
— Треба, щоб вони за кілька днів звільнилися від екскрементів, а вже потім — наповнюю горючим.
— Не здохнуть за той час?
— Та де там. Змії дуже живучі, як віск! Сусід наш залив гадину спиртом, а потім через тиждень розкрив банку — і змія в очі стрибнула. Ці зарази впадають в кому, а потім можуть біди наробити.
— А то що у вас? — показала Інна на велику залізну миску з незрозумілою слизькою гидотою, схожою на новонароджених кошенят.
— Гриб-веселка. Його треба заливати спиртом, потім настоювати, перемелювати. Тоді цю кашку тоненьким шаром виливаю на дзеркало й просушую, а після — віддираю лезом.
— Від чого цей гриб лікує?
— Та все від того ж, від онко. Рак — як рудокоп: він робить експедицію, досліджує організм, потім починає рити руду — і не відчепиться доти, доки не перетворить родовище на порожній кар’єр, сміттєзвалище. Тому змій замало. Треба ще гриб, треба ще трави всякі, корені. Але я на тому не дуже розуміюся.
— То господиня скоро буде?
— По аконіт пішла. Зараз би мала вернутися.
І справді — через кілька хвилин з викопаними синіми квітами, гіллям і корінням аконіту прийшла цілителька. Вона тримала отруйну рослину, як букет для поздоровлення.
— Страх божий — півлісу обшукала, заледве знайшла.
Сергій з Інною порозкривали роти від потрясіння.
Адже вони бачили перед собою ту саму жінку, яка їм недавно внизу продала змію і подарувала петарди. Ту саму горбату Василину. Тільки ця була не скручена, а висока й вельми струнка, як антена.
— Чого мовчите? Що вас до мене привело?
Що за містика, що за групова галюцинація — може, випари від грибів мають таку дію?
— Це прийшли дочка Віри та Вірин колишній чоловік.
— Так-так, мені дзвонила їхня бабця. Знаю, померла бідна Вірочка. Але я вже нічого не могла зробити. Надія Павлівна казала, що ви прийдете. Вірочка, коли до мене навідалася сюди, то ледве на ногах стояла. Запізно прийшла ваша мама.