Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 1
- Автор: Думанська Оксана
- Серия: Хроніка пригод Ґеня Муркоцького #1
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: ВК «АРС»
- ISBN: 978-966-2739-06-0
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 1». Краткое содержание книги:
Стасьові також було ніяково розривати стосунки з Оскаром, який, окрім «перлового» бізнесу, нічим уже не хотів займатися, приручений Беатою. Він став геть сивий, ніби зменшився на зріст; в очах — щось полохливе, у вчинках — повна покора дружині. Беата ж не втрачала ні округлих форм, ні дещо окультурених манер перекупки з Краківського ринку.
Прощання Стасьо призначив Збишеку і Гробовецькому в кабареті «Скринька Фурсі», де власник сам складав і виконував жартівливі співанки. За шампанським вони обговорили свої фінансові справи. Циганєвич отримав десять тисяч франків і зразу ж погнав до картярів, хоча приятелі умовляли його не поспішати: Оскар пропонував непогані відсотки, якщо частка коштів лишиться у нього на рік-два.
— Я виграю більше! — вигукнув Збишек на прощання.
І програв усе за однісіньку ніч...
Стасьо був багатшим за Циганєвича — Оскар віддав йому сто тисяч франків, бо ж їхні ґешефти тривали роки.
— Ти не скажеш мені, чим думаєш зайнятися? — спитав Гробовецький.
— Скажу — ти мені колись порадив стати шлюбним ошуканцем! — напівжартома промовив Стасьо. — Я вже доволі стиглий овоч...
— Ти здурів! Адже маєш гроші!
— Хіба лишень в цьому річ?! Головне — не ховатимуся.
За місяць в денниках репортери написали про шлюб Станіслава Крузенштарна, заможного молодика з дому Габсбургів, і Марґрет Тетчер, небідної дівчини, дотичної до віндзорського родоводу. Молодята збиралися подорожувати Єгиптом.
Збишек про це не знав. Його затримали у Відні за спробу продати цінні папери, що так загадково зникли з «Левіафана». Атлет мав фальшиві документи на ім'я Ежена Бомарше, урядника неіснуючої установи “Гроші і час», тому його, як поштову бандерольку, адресували французькій Феміді. Покарання він відбував у тюрмі міста Лімож: вона прославилася тим, що затятий вломник Поль Ґреґуар таємно виготовив ключі від камер, і в'язні ночами влаштовували гулянки. Циганєвич мав змогу продемонструвати свої силові прийоми.
15.
рась Маґдебурко для своєї школи нишпорок винайняв помешкання з трьома покоями на вулиці Святої Софії число 10. Допоміг йому в цьому Кароль Рідлєр, онімечений поляк, що намацав дедуктивні методи задовго до Шерльока Гольмса. А ще Кароль розвинув у собі таку пильність, що найменший дріб'язок слугував йому основною прикметою.
Він ще був зовсім молодим, коли уперше розшукував убивцю, який зав'язав голову жертви хусткою, а шию перетиснув кавалком дроту. Кароль помітив, що на хустці між сорок сьомою і сорок восьмою нитками ткацька машина зробила невеликий ґандж. Рідлєр обійшов усі фабрики, знайшов ту машину і виявив: такими хустками в роздріб торгували лиш дві крамниці. Дванадцять покупців змушені були відчинити двері помешкань для обшуку. В одного й знайшли кусень дроту.
Той же Кароль уперше в світі вистежив вломника не за відбитками пальців, а за відбитком долоні. Вломник мав звичку вдавати із себе пишного аристократа, тому завжди ходив у рукавичках. А рукавички, знаєте, не повністю покривають долоню — лишається щілина, як би ви туго не защіпали ґудзичка. От хитрий Рідлєр і упіймав золоту рибку на гачок!
Хоч цей заклад і називався «школою», та в ньому ніхто не читав лекцій і не примушував писати реферати. Учнів було аж двоє: Юлько Жалінський та Фелікс Пахолко, найбільші збитошники в гімназії, що так і не стали матуристами[60]. Втім, матуристи зневажили б такою наукою, яку пропонував Маґдебурко.
Кожний ранок починався з обговорення кримінальних новин, вичитаних з денників. От сільський багатир приїхав до Львова придбати реманент і на базарі випадково підслухав розмову двох пристойних панів. Один збирався їхати до Америки, а товариш його відмовляв, бо Америка вже не та «країна щастя». Зате можна полетіти на Місяць, де львівське астрономічне товариство закупило сотні моргів поля і видобуває там срібло-злото. Зацікавлений ґазда втрутився в балачку. За півгодини він уже підписував угоду в нотаря: відкупив у новознайомого пана за тисячу долярів десять моргів землі на Місяці. Приливали справу в шинку аж до ночі, доки на небо не вийшов молодик...
— Я б перевдягнувся по-сільському і ходив би по базару, прислухаючись до розмов, — сказав Юлько.
— Гадаєш, вони такі необережні? Якщо в деннику написали — значить поліція має скаргу від того вуйка, — зауважив Кароль. — А що робив би ти?
60
не склали випускних іспитів