Вогонь і крига
- Автор: Хантер Эрин
- Год: 2016
- Язык: украинский
- ISBN: 978-617-7312-61-0
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Вогонь і крига». Краткое содержание книги:
Полювання у лісових хащах, запеклі бійки з ворогами, ночівля під зоряним небом і повна свобода, яку ніхто не обмежує… Про що ще можна мріяти?
Та чомусь Вогнесерд все частіше згадує своє минуле. Там були любов, тепло, ласка, а зараз навколо нього — холодна байдужість, нерозуміння і навіть неприхована ненависть.
Чи стане він врешті своїм для Клану, за який ладен віддати власне життя?
Розділ 14
Шерсть на карку Вогнесерда наїжачилася від жаху. Як Сіросмуг може бути таким дурним? Він порушує кожнісінький пункт вояцького кодексу, зустрічаючись із кішкою з іншого Клану.
— Сіросмуже! — засичав Вогнесерд, виходячи з кущів.
Обоє котів повернулися до нього. Срібнострумка люто прищулила вуха. Сіросмуг же просто сторопіло витріщився на нього.
— Ти стежив за мною!
Вогнесерд проігнорував його нявкання.
— Ти що робиш? Ти не знаєш, як це небезпечно?
— Усе гаразд. Тут аж до заходу сонця не буде жодного патруля, — заговорила Срібнострумка.
— І ти, звісно ж, певна цього, правда? Наче ти знаєш усі пересування Клану! — прогарчав Вогнесерд.
Срібнострумка піднесла голову.
— Власне, таки знаю. Мій батько — Кривозір, провідник Річкового Клану.
Вогнесерд заціпенів.
— Що це за ігри? — кинув він Сіросмугові. — Ти не міг вибрати собі ще гіршу пару?
Сіросмуг якусь мить дивився в очі Вогнесердові, тоді повернувся до Срібнострумки.
— Мені краще піти, — нявкнув він.
Кицька повільно кивнула і витягнула голову, щоб торкнутися його щоки. Вони заплющили очі, завмерши так на мить. Вогнесерд насторожено спостерігав. Срібнострумка щось прошепотіла Сіросмугові на вухо, і двоє котів розійшлися. Перш ніж пірнути назад у річку, кицька з Річкового Клану підвела голову і виклично глянула в очі Вогнесерду.
Сіросмуг підійшов. Двоє друзів не перекинулись ані словом, поки мчали геть із угідь Річкового Клану і повз Сонячні Скелі. Ближче до табору Сіросмуг перейшов на ходу.
Вогнесерд також збавив крок.
— Тобі не можна більше з нею бачитися, — видихнув він.
Тепер, коли вони були далеко від земель Річкового Клану, він нарешті перестав панікувати, хоча злість нікуди не поділася.
— Не можу, — хрипко відповів Сіросмуг. Він закашлявся, важко надимаючи боки.
— Я не розумію, — нявкнув Вогнесерд. — Річковий Клан зараз цілком ворожий Громовому. Ти ж чув, що сказала Леопардошубка, коли загинув Білокіготь. — Вогнесерд здригнувся, розуміючи, що це нагадування може бути болісним для його друга, але спинитись уже не міг. — Як ти взагалі можеш довіряти кішці з Річкового Клану?
— Ти не знаєш Срібнострумку, — огризнувся Сіросмуг. Він спинився й сів на землю. У його очах читався біль. — І не треба тут нагадувати мені про Білокігтя. Думаєш, мені легко жити з думкою про те, що це я відповідальний за смерть одного з побратимів Срібнострумки?
Вогнесерд нетерпляче форкнув:
— Білокіготь був ворожим вояком, а не побратимом'.
Але Сіросмуг вів далі:
— Срібнострумка розуміє, що то був нещасний випадок. Той прискалок був поганим полем бою. Кожен міг упасти звідти!
Вогнесерд став намотувати кола, а Сіросмуг заходився злизувати з шерсті запах Срібнострумки.
— Начхати, що думає Срібнострумка! Як щодо відданості Громовому Клану? — не вгавав Вогнесерд. — Ти, зустрічаючись із нею, порушуєш вояцький кодекс. Ти це розумієш?
Сіросмуг припинив умиватися.
— Думаєш, я не знаю? — прошипів він. — Чи ти сумніваєшся в моїй відданості Клану?
— А що я маю думати? Ти ж не можеш зустрічатися з нею і не брехати всім іншим. А якщо нам доведеться битися з Річковим Кланом? Про це ти не подумав?
— Ти занадто хвилюєшся, — форкнув Сіросмуг. — До цього не дійде. Зорелом пішов, Вітряний Клан повернувся, тож Клани житимуть мирно.
— Річковий Клан наче не дуже мирно поводиться, — зауважив Вогнесерд. — Сам знаєш, вони полювали на Сонячних Скелях, на наших землях!
— Вони полювали там, ще коли мене і в планах не було, — відмахнувся Сіросмуг, повертаючись, щоб вилизати хвоста.
Вогнесерд перейшов на біг. Сіросмуг, очевидно, просто не розумів, що він коїть.
— Гаразд. А що, коли тебе спіймає патруль Річкового Клану?
— Срібнострумка цього не допустить, — відповів Сіросмуг, зробивши паузу у вилизуванні свого довгого пухнастого хвоста.
— Заради Зоряного Клану, тебе це нітрішки не бентежить? — спалахнув Вогнесерд.
Сіросмуг облишив умиватися і поглянув на свого друга.
— Ти не розумієш, правда ж? Мабуть, так замислив Зоряний Клан. Слухай, Срібнострумка хоче бачити мене — навіть після загибелі Білокігтя. Ми з нею думаємо однаково, наче ми народилися в одному Клані.
Вогнесерд збагнув, що сваритися з ним безглуздо.